Modern Philology

АНГЛІЙСЬКІ КІБЕРНЕОЛОГІЗМИ В СУЧАСНОМУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ: СЕМАНТИЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

Oksana Andriivna Babelyuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Поширення комунікації, опосередкованої інтернетом, привело до безпрецедентних мовних інновацій, зокрема в царині англійських кібернеологізмів – нових слів, виразів і їх модифікацій, характерних для цифрового дискурсу. У пропонованій науковій розвідці визначено причини появи, еволюцію та соціокультурні наслідки цих лінгвістичних явищ на різних онлайн-платформах і в різних соціальних спільнотах. У результаті проведеного аналізу моделей цифрової комунікації, зокрема й leetspeak, термінології соціальних мереж і мови мемів, ми виявили, як ці лінгвістичні інновації сприяють формуванню відповідних цифрових ідентичностей і онлайн-спільнот. У роботі застосовано інтегрований підхід, що поєднує комп’ютерну лінгвістику з якісним семантичним аналізом взаємодії користувачів, щоб виокремити морфологічні моделі та соціально-культурну динаміку, що зумовлюють творення та залучення кібернеологізмів до сучасної англійської мови. Значну увагу приділено й особливостям платформи, суспільним нормам і технологічним обмеженням у формуванні цих лінгвістичних інновацій. У статті доведено, що англійські кібернеологізми виконують кілька дискурсивних функцій: окрім простого засобу спілкування, вони забезпечують групову ідентифікацію, слугують соціально-культурними сигналами та виражають рівень цифрової грамотності. Наші висновки свідчать про те, що англійські кібернеологізми представляють значну еволюцію в людському спілкуванні, відображають динамічну взаємодію між технологіями, суспільством і мовою. Окрім того, дослідження демонструє, як цифрові платформи зумовлюють виникнення різноманітних мовних інновацій, як ці нові мовні форми самовираження сприяють розвитку окремих онлайн-субкультур і соціальних спільнот.

КОМУНІКАТИВНА ТАКТИКА ПІДКРЕСЛЕНО КОРОТКОГО РЕАГУВАННЯ У СВІТСЬКІЙ БЕСІДІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО КІНОДИСКУРСУ)

Irina Bazarova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню комунікативної тактики підкреслено короткого реагування у світському мовленні. Матеріалом дослідження вибрано художній англомовний кінодискурс, з якого методом суцільної вибірки виокремлено епізоди, у яких персонажі, залучені до світської бесіди, послуговуються досліджуваною тактикою. Актуальність проведення дослідження зумовлено тим, що вивчення стратегії дистанціювання здійснюється в лінгвістичному аспекті, не у психологічному, також комунікативну тактику підкреслено короткого реагування вперше досліджено в лінгвістичному аспекті, що потребує більш детального вивчення. Метою статті є встановлення мовленнєвих засобів тактики підкреслено короткого реагування у світському мовленні на підставі аналізу прикладів із власного фактичного матеріалу на основі сучасного художнього англомовного кінодискурсу. У статті обговорюються наявні в лінгвістиці визначення комунікативної стратегії та комунікативної тактики, яка підпорядковується комунікативній стратегії. Досліджувану тактику запропоновано віднести до комунікативної стратегії дистанціювання, яка уможливлює регулювання ступеня близькості або відстані між співбесідниками. Стратегія дистанціювання належить до копінг-стратегій подолання стресу. Комунікація є складним процесом обміну інформацією та виступає напруженою ситуацією для співрозмовників. У стресових обставинах мовець інтуїтивно вибирає комунікативні стратегії і тактики для розмови, залежно від свого емоційного стану. У світській бесіді коротке, лаконічне реагування на репліки співрозмовника є захисною реакцією мовця на стресову ситуацію. За даними нашої вибірки, у світській розмові тактика підкреслено короткого реагування здебільшого реалізована заперечувальними словами “no” або “not”, твердженням “That’s right”, повторенням попередньої репліки, вигуком “Yeah!”, неповними реченнями, короткими, стриманими фразами, проте, за правилами світської бесіди, увічливими.

РОЛЬ ПЕРЕКЛАДУ В МІЖКУЛЬТУРНОМУ ТА ПОЛІТИЧНОМУ ДІАЛОЗІ

Nataliia Holiiad — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена визначенню ролі перекладу в міжкультурному і політичному діалозі в умовах сучасного мінливого світу. Автор визначає поняття міжкультурної політичної комунікації. У статті йдеться про те, що переклад слугує посередником між культурами і сприяє порозумінню між представниками різних держав. У роботі розглянуто, як переклад впливає на політичні процеси в контексті дипломатії та міжнародних відносин, окреслено функції дипломатії (виконавча, аналітична, безпекова, патронатна й інтервенційна), які впливають на тематику перекладів, та види дипломатії, як-от державна дипломатія, мультистороння (мультилатеральна) демократія, публічна дипломатія, гуманітарна дипломатія, культурна дипломатія, економічна дипломатія, консульська дипломатія. У статті визначено труднощі, з якими стикається перекладач під час виконання перекладу в міжнародній політичній сфері. До них належать відмінності у структурі мов, у лексичному складі, наявність культурних стереотипів і упереджень. До завдань, які повинен виконати перекладач під час виконання перекладу, належать відтворення культурного контексту, подолання культурних непорозумінь, визначення відповідників між системами цінностей у різних культурах, стимулювання шляхом кваліфікованого перекладу розвитку емпатії та порозуміння між учасниками комунікації на будь-якому рівні, сприяння ефективній міжкультурній комунікації на міжнародному рівні. Для виконання завдань у міжкультурній політичній сфері використовується як письмовий, так і усний переклад. Для успішної міжкультурної політичної комунікації на міжнародних заходах, конференціях, семінарах, зустрічах, мистецьких заходах тощо використовується синхронний і послідовний переклад, а також письмовий переклад у разі укладання угод і контрактів. Глобалізація, технологічні інновації, значні зміни в міжнародній політиці та поява різноманітних комунікаційних платформ створили нові можливості та серйозні виклики для професійних перекладачів. Технологічні розробки, як-от системи машинного перекладу та штучний інтелект (ШІ), мають великий вплив на переклад у сферах міжкультурної та політичної комунікації.

СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА ДІЛОВОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Bohdana Leonidivna Hulchuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний аналіз лексико-семантичних особливостей ділової англійської мови, яка є ключовим інструментом міжнародної бізнес-комунікації. Розглянуто структурні компоненти бізнес-лексики, зокрема термінологічні одиниці, полісемічні слова, іменникові словосполучення, складені слова, фразові дієслова й абревіатури. Досліджено тенденції розвитку словникового складу ділової англійської мови під впливом глобалізації, цифровізації та інтеграції новітніх економічних концепцій. Проаналізовано механізми спеціалізації загальновживаної лексики в бізнес-дискурсі, що сприяє формуванню нових термінологічних значень. Полісемія є однією із ключових характеристик ділової англійської, оскільки багато термінів функціонують у різних професійних сферах із варіативними значеннями (“credit”, “balance”, “interest”, “capital”). Виявлено закономірності використання іменникових словосполучень (return on investment, current account, balance sheet), що забезпечують точність і формалізованість ділового мовлення. Розглянуто активне використання абревіатур і акронімів (SWIFT, LBO, IMF), що є характерною рисою фінансової, економічної та юридичної комунікації. Особливу увагу приділено процесам лексичного збагачення ділової англійської мови, зокрема афіксації, телескопії, конверсії, багатокомпонентним комбінаціям і абревіації. Окремо проаналізовано роль метафоричних і метонімічних переносів значення у формуванні нових бізнес-термінів. Визначено, що ділова англійська значною мірою орієнтована на безособові конструкції, що забезпечують її нейтральний, стандартизований характер. Отримані результати можуть бути використані для подальшого дослідження динаміки розвитку ділової англійської лексики та її адаптації до сучасних умов міжнародного бізнесу. Перспективними напрямами є аналіз змін у термінологічному апараті під впливом цифрових технологій і вивчення взаємозв’язку між загальновживаною та спеціалізованою лексикою.

ДОСЯГНЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ В КІНОПЕРЕКЛАДІ

Nataliia Valeriivna Diachuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Переклад фільмових і телевізійних текстів становить собою унікальний виклик для перекладачів. Хоча основна мета будь-якого перекладу – якомога точніше передати зміст вихідного тексту, специфічні вимоги кіноперекладу часто потребують додаткових міркувань. У цьому дослідженні вивчено складний процес адаптації та стилістичної трансформації тексту в контексті кіноперекладу. За допомогою проведеного аналізу стратегій і технік, що використовуються для подолання культурних, мовних і стилістичних розривів між вихідною та цільовою мовами, у дослідженні прагнемо пролити світло на тонкощі цієї спеціалізованої галузі. Дослідження зосереджується на процесах текстової адаптації та стилізації в кіноперекладі, за допомогою серії фільмів «Пірати Карибського моря» як кейс-стаді. Вивчено, як перекладачі адаптують діалоги та наративні елементи, щоб узгодити їх із культурними, мовними та стилістичними нормами цільової аудиторії, за збереження водночас унікального тону та характеру вихідного тексту. Особлива увага приділяється труднощам, пов’язаним із перекладом архаїчної мови, морської термінології, гумору й ідіом, які потребують творчих рішень для збереження когерентності й емоційного впливу наративу. У дослідженні використано порівняльний аналіз вихідного тексту та його перекладів, зосереджуючись на ключових стратегіях, як-от локалізація, культурна субституція та стилістична реконфігурація. Результати дослідження показують, що успішний кінопереклад потребує балансу між вірністю вихідному матеріалу й адаптацією до цільової культури, текстова адаптація та стилізація відіграють критичну роль у збереженні захопливого характеру кіноперегляду. Це дослідження робить внесок у галузь аудіовізуального перекладу, підкреслює складну взаємодію між лінгвістичною точністю, культурною чутливістю та художньою творчістю в адаптації текстів для міжнародної аудиторії.

СКЛАДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ПОЛІКОДОВОГО ТЕКСТУ ТА РИЗИКИ ХИБНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Mykhailo Zhylin, Inna Kivenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Автори пропонують до розгляду проблематику реалізації адекватного перекладу іншомовного тексту в контексті формування полікодового текстового повідомлення. У процесі аналізу визначень термінів окреслюються особливості інтерпретації понять: «полікодовий текст», «прагматичний текст», «адаптивність перекладу», «адекватність перекладу», «еквівалентність перекладу». Розглянуто провідні маркери, що вирізняють полікодовий текст поміж інших тестів і окреслюють критерії актуального конструкта, що може сприйматися реципієнтом безпосередньо через створення текстового коду як носія інформації. Окрема увага приділяється розгляду питання складнощів перекладу полікодового тексту відповідно до специфіки сприйняття іншомовної, а надто іншокультурної аудиторії. Зокрема, обґрунтовано важливість урахування культурних особливостей, що визначають наявність: сленґу, визначеної мовної стилістики, що є «візитівкою» національної культури. Акцентовано увагу на тому, що визначені аспекти зумовлюють належність до «неписаних правил» мови, що деяким чином зумовлюють успішність міжкультурної комунікації та уникнення спотворення контексту під час сприйняття повідомлення. Охарактеризовано особливості виокремлення та збереження функціональної домінанти оригінального тексту з метою збереження нового (перекладеного) тексту, наділеного аналогічною адекватністю, що й вихідний текст. Розглянуто приклади адекватного та хибного перекладу полікодового тексту, в умовах глобалізації та цифровізації світової спільноти, з урахуванням використання специфічних мовленнєвих зворотів та ідіом. Результати проведеного дослідження специфіки реалізації якісного перекладу з метою запобігання хибній інтерпретації розширюють уявлення щодо особливостей застосування знань і навичок перекладачів, у векторі збереження не краси слова та художнього образу, а суто інформації, що б створювала єдність у світогляді автора та читача.

МОВЛЕННЄВИЙ ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ ДИСКУРСУ ДЖ. БАЙДЕНА)

Natalya Zhmayeva, Alona Tkachenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати аналізу іллокутивних мовленнєвих актів у політичному дискурсі американського президента Дж. Байдена. Найчисленнішою групою мовленнєвих маніфестацій є репрезентативні мовленнєві акти, які становлять 58% від загальної кількості встановлених іллокутивних мовленнєвих актів. Залежно від того, чи бере мовець на себе повну відповідальність за істинність висловлювання, чи висловлює чужу думку, висловлює припущення або умовивід щодо чогось, репрезентативні мовленнєві акти було поділено на чотири основні розряди. Констативи становлять найчисленнішу категорію в політичних текстах (62%) і разом з евідентивами (20%) та дедуктивами (13%) формують корпус висловлювань, які володіють найбільшою асертивною іллокутивною силою і виражають констатацію стану справ у минулому, теперішньому та майбутньому. Супозитиви, на частку яких припадає 5%, є найменш уживаними через свою семантичну складову частину припущення і невпевненості у власних словах. Наступним за репрезентативністю іллокутивним мовленнєвим актом у політичних виступах Дж. Байдена є директиви, частка яких становить 18% від загальної кількості зафіксованих видів мовленнєвих актів у матеріалі дослідження, адже основна мета текстів – переконати аудиторію у правильності політики, що проводиться, і спонукати до визначених дій. Серед директивів найуживанішими (77% від усіх зафіксованих директивних прагматичних висловлювань) є прескриптивні мовленнєві акти (наказ, розпорядження, дозвіл, заборона й вимога), які повною мірою сприяють реалізації прагматичного ефекту Дж. Байдена на аудиторію, тоді як сугестиви (порада, пропозиція та попередження) становлять лише 23% від висловлювань цього прагматичного типу. В агітаційних текстах політик нерідко використовує інтеррогативні висловлювання – квестиви, що становлять 7% від загальної кількості іллокутивних актів в аналізованій вибірці. Експресиви становлять 12% від загальної кількості іллокутивних актів в аналізованій вибірці.

НОВА ФРАНЦУЗЬКА ДІЛОВА ЛЕКСИКА: ДЕРИВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЙМЕНУВАНЬ ОСІБ ЗА ЇХНЬОЮ ПРОФЕСІЙНО-СОЦІОЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Nataliia Ivanova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена визначенню особливостей українського перекладу французьких неолексем і неосполучень, що позначають найменування особи, які не називають її за конкретною професією, але пов’язані з її професійно-соціоекономічною активністю, з фокусом на творенні та використанні фемінітивів в українському мовному просторі. Усього у процесі роботи було видобуто 77 українських номінацій відповідно до 30 французьких неологізмів із матеріалів Lexique des affaires Franco-Ukrainien, розроблених Асоціацією «Акції із промоції ділової французької мови» (APFA “Actions pour promouvoir le français des affaires”, Франція). Визначено семантичну та дериваційну структуру та функціональні особливості творення фемінітивів в українській мові. Наведено оптимальний переклад досліджуваних одиниць українською. Виявлено, що більшість досліджуваних одиниць французької та української мов має парні утворення родових корелятів, тобто реалізує потенціальну можливість утворювати родові пари. Суфікси «фемінітивності» у досліджуваній групі термінів практично не реалізують інше значення (за одним українськомовним винятком). Значення фемінітивів в українській мові виражаються різними, але найчастіше експліцитно вираженими словотвірними засобами. В українській мові найпоширенішим засобом для утворення жіночих найменувань особи, які стосуються її професійно-соціоекономічної активності, виявився суфікс -к(а) із загальною кількістю номінацій 23 позиції. Для номінації осіб досліджуваної групи двічі використаний суфікс -ець/-иця, тричі суфікс -ець/-(ч)иня; суфікс -ник/-ниця мають у своєму складі 10 лексем. Одноразово трапляється форма жіночого роду від основи -ень, що створена за допомогою суфікса -ниця. Зафіксовано нульове функціонування родових корелятів від трьох лексем. Неодноразово до перекладу залучено дві ґендерно нейтральні лексеми жіночого роду у функції опорного компонента. Зазначено відсутність українських відповідників для позначення деяких французьких неореалій. Наведено відсоткове співвідношення словотвірних засобів утворення фемінітивів. Рекомендовано у двомовних франко-українських і українсько-французьких перекладах словникового типу фіксувати відсубстантивні фемінізовані деривати.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КОНЦЕПТІВ «ВОЛЯ» І «СВОБОДА» У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУР

Roksolana Karakevych, Oleh Radchenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено результати дослідження основних критеріїв диференціації концептів ВОЛЯ i СВОБОДА, здійсненого методом зіставного аналізу фразеологічних одиниць (ФО) української та німецької мов. Концепти диференційовано не лише в культурологічному аспекті та функціональності крізь призму кореляції із внутрішнім світом і парадигмою морально-ціннісних настанов людини, але й у їх філософському трактуванні. Констатовано етимологічну та семантичну гомогенність фразеологічних одиниць обох мов з компонентом СВОБОДА / FREIHEIT, що реалізується у трьох значеннях: існування без залежності від когось, перебування не в неволі, можливість діяти без заборон і перешкод у визначеній сфері. Більш диферентним постає концепт ВОЛЯ, оскільки він базується насамперед на лінгвокультурологічних конотаціях, закорінених у філософській картині світу окремого етносу. Показано, що загалом цей концепт відображає національну специфіку осмислення взаємопов’язаних понять «бажання», «влада», «свобода», і проілюстровано випадки асиметрії фразеологічних одиниць у ракурсі національних лінгвокультур. Так, ВОЛЯ вербалізується в українських фразеологічних одиницях із такою семантикою: свідоме регулювання своїх учинків, хотіння, владна поведінка, незалежність у діях; а WILLE у німецьких із такою: здатність наважуватися на якісь дії на основі осмисленої мотивації, твердий вольовий намір, усвідомлене прагнення до мети, виконання чиєїсь волі. Зроблено висновок, що концепт ВОЛЯ є релевантним насамперед для української етнокультури, де він постає невід’ємним компонентом національної свідомості, закоріненим історично. Натомість у фразеологічних одиницях німецької мови WILLE пов’язується майже суто з вольовою сферою особистості, а FREIHEIT не є питомим елементом німецької лінгвокультури. Здійснений огляд філософської думки засвідчив, що традиційно філософи не надавали поняттю «воля» семантики свободи: в античності воля поєднувалась із долею, у Новий час вона тлумачилась як свідомий феномен, розумний за своєю природою, а в модернізмі еволюціонувала до концепцій «волі до життя», «волі до влади» та «волі до пізнання і творчості». Аналізовані нами філософеми корелюють лише тоді, коли йдеться про «свободу волі» як деякі обмеження бажань людини.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ В РОМАНІ ЕДІТ НЕСБІТ «ДІТИ ЗАЛІЗНИЦІ»

Victoria Kolisnyk, Victor Lytvynenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу стилістичних засобів виразності в романі Едіт Несбіт «Діти залізниці». Сюди віднесено вживання виразного дієслова “do” у функції підсилення, використання повних і часткових паралелізмів, контактного та рамкового повторів, повторів-підхватів, незвичних скорочень і навмисного вживання персонажами граматичних помилок. Метою таких прийомів є інтенсифікація роману, динамічність і жвавість мовлення окремих персонажів. Письменниця прагнула наголосити на безпосередності головних героїв, їхній щирості, які змушують дітей повторювати важливі слова, двічі промовляти значущі речення або наголошувати на якійсь дії. Особливого враження до мовлення персонажів додає злиття всіх слів у реченні в повідомленні надзвичайно важливої новини, коли говорили всі троє одразу. Уживання скорочень, що не притаманні англійській мові, та граматичних помилок спрямоване на глибше розкриття особистостей дійових осіб, виступає непрямим описом їхнього загального рівня освіти та життєвого досвіду. Іншим аспектом аналізу авторського стилю Едіт Несбіт є застосування графічних засобів для збільшення інтенсивності роману. До них входять написання всіх букв слова з великої літери, написання окремих загальних назв із великої букви, нижнє підкреслення окремих лексичних одиниць, злиття всіх слів у реченні. Незаперечною функцією таких графічних засобів є прагнення письменниці наголосити на визначеному елементі речення, привернути особливу увагу читачів до потрібного слова чи словосполучення. Використання вставних речень на кшталт “You know”, “You see”, “I suppose”, “I think”, “I wonder”, “I’ve no doubt”, “If you ask me”, інших є також характерною особливістю авторського стилю Едіт Несбіт, яка таким чином прагне додати мовленню персонажа природності та закликає зосереджуватися на самому висловлюванні. У статті також проаналізовано освітній рівень головних персонажів роману: трьох дітей, їхньої мами, працівника залізничної станції Перкса, старого джентльмена, човняра та його дружини. Саме через мовлення персонажів легко визначити, чи здобули вони якісну освіту, чи мали досить часу на самоосвіту та саморозвиток.

СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ БІЗНЕС-ІДІОМ

Yevheniia Kornielaieva — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню семантичних особливостей англомовних бізнес-ідіом, що є важливим елементом сучасної ділової комунікації. Семантика як розділ лінгвістики досліджує значення мовних одиниць та їхню інтерпретацію. Для ідіом семантика є складним явищем, оскільки значення таких виразів не завжди відповідає значенню їхніх окремих компонентів. У професійному мовленні англомовних культур бізнес-ідіоми відіграють ключову роль. Вони не лише сприяють економії мовних ресурсів, але й роблять висловлювання більш експресивними й образними. Чимала частина таких ідіом побудована на метафоричних моделях. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі англійської мови в міжнародному бізнес-середовищі та необхідністю глибшого розуміння ідіоматичних конструкцій для ефективної комунікації. Особлива увага приділяється аналізу метафоричних перенесень і культурних конотацій, що лежать в основі формування значень бізнес-ідіом. Метою дослідження стало виявлення тематичних груп бізнес-ідіом, які найбільш часто використовуються в бізнес-дискурсі. Було відстежено методом суцільної вибірки та досліджено англомовні ідіоми, які стосуються бізнес-тематики, визначено їхні семантичні особливості, сформульовано висновки та пропозиції щодо подальших досліджень у вибраному напрямі. У результаті аналізу було визначено шість основних тематичних груп: ідіоми про гроші та фінанси, ідіоми про переговори та домовленості, ідіоми про роботу в команді, ідіоми про успіх і невдачі, ідіоми про конкуренцію та ідіоми про рішення і планування. Кожна із груп охоплює низку лексичних одиниць, які відображають ключові аспекти бізнес-середовища, як-от фінансова стабільність, стратегічні комунікації, командна робота, суперництво та процес ухвалення рішень. Семантичний аналіз показав, що англомовні бізнес-ідіоми не лише передають конкретні значення, але й часто є засобом відображення культурних особливостей і цінностей, притаманних англомовному діловому середовищу. Подальші дослідження в цій галузі можуть включати порівняльний аналіз бізнес-ідіом української та англійської мов для покращення міжкультурної взаємодії.

ФОНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНОЇ ДИТЯЧОЇ ПРОЗИ

Tetiana Korolova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У роботі надано результати дослідження фоностилістичних засобів (ФЗ) (сегментних і супра-сегментних), їхньої ролі в підвищені експресивності художнього прозового тексту. Пошук закономірностей взаємозв’язку фоностилістичного прийому в художньому тексті з його композиційними та жанровими особливостями становить предмет дослідження. Матеріалом дослідження слугує англомовна версія книги американського письменника Франка Баума “The marvelous land of Oz” [1]. Доведено, що одним з основних стилеутворювальних засобів тексту є комплексний характер взаємодії фонетичних одиниць сегментного рівня, що формують такі фоностилістичні фігури, як асонанс, алітерація, рима, ономатопея, епіфора, евфонія, діафан, та супрасегментних засобів – ритм, мелодійний повтор, темпоральний і тембральний параметри інтонації. Фоностилістичні засоби відображають модально-емоційну атмосферу прози, що реалізується в різнобічних структурних комбінаціях за одночасної взаємодії всіх фонетичних засобів. Фоностилістичні характеристики прозових творів дитячої літератури є одним з аспектів, пов’язаним із комплексним аналізом художнього тексту, композиційною структурою твору.

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПОЛІТКОРЕКТНОСТІ: ВІД ҐЕНДЕРА ДО СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ

Iryna Oleksandrivna Lelet — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене вивченню феномену політичної коректності в сучасній мові через аналіз «Політично коректних казок на ніч» Джеймса Фінна Гарнера. У дослідженні розглядається, як політкоректність функціонує як лінгвістичне та соціокультурне явище, зокрема в літературній адаптації. Дослідження показує, що ґендерна дискримінація, дискримінація за соціальним статусом, а також теми смерті та війни є найпоширенішими темами, які потребують політкоректної мови. Аналіз демонструє, що політкоректність діє насамперед через різні мовні механізми, зокрема перефразування, метафору, метонімію та термінологічну заміну, кожен із яких виконує власну функцію у створенні інклюзивних мовних моделей. Результати дослідження свідчать про те, що політична коректність, яка зародилася у Сполучених Штатах Америки, перетворилася на складне явище, що впливає на різні сфери життя, зокрема й на освіту, науку, релігію, політику та культуру. Дослідження висвітлює роль гіпотези лінгвістичної відносності Сапіра – Уорфа в розумінні того, як мова формує мислення і поведінку, зокрема у створенні толерантного комунікативного простору. У дослідженні розглядається, як різні мовні засоби, як-от евфемізація та перефразування, сприяють формуванню політично коректних висловлювань, їхній вплив на ефективність комунікації. Методологія дослідження поєднує якісний аналіз лінгвістичних трансформацій із тематичною категоризацією, що дозволяє систематично вивчати, як політична коректність проявляється в літературній адаптації. Дослідження демонструє, що хоча політкоректність виконує важливі соціальні функції в боротьбі з дискримінацією та сприяє інклюзивності, вона іноді впадає у крайнощі, поширюється на явища та ситуації, де її застосування може здаватися надмірним. Це спостереження порушує важливі питання про баланс між мовною чутливістю та ефективною комунікацією. Результати дослідження сприяють розумінню того, як еволюція мови відображає і формує суспільне ставлення до дискримінації, упереджень і культурної чутливості.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ТЕРМІНІВ

Tatiana Stepanivna Lypchenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено виявленню стратегій і тактик перекладу українською мовою багатокомпонентних будівельних термінів англійської мови. Активна міжкультурна комунікація в різних професійних сферах передбачає здійснення якісного адекватного перекладу професійних текстів з однієї мови іншою. Останнім часом невід’ємною частиною таких текстів стали багатокомпонентні терміни (БКТ), основним завданням яких є більш точне найменування наукових понять і явищ. Будівельна галузь зараз перебуває у процесі інтенсивного розвитку, зокрема її термінологія, що загалом зумовлено технічним прогресом. У зв’язку із цим актуальним буде також вивчення як багатокомпонентних термінів, так і їхньої структури, а також труднощів і методів перекладу багатокомпонентних термінів з англійської українською мовою. Розуміння будови багатокомпонентних термінів дозволяє правильно визначати головне і залежне слова, ураховувати взаємодію зв’язків і взаємозалежності між словами, адекватно передавати їх засобами іншої мови. Особливо важливо враховувати склад терміна під час перекладу з англійської українською, оскільки згадані мови мають свою типологічну структуру. Не менш важливу роль у перекладі багатокомпонентних термінів відіграє семантична точність добору термінологічних відповідників. У будівельній сфері багатокомпонентні терміни мають досить високий відсоток продуктивності, характеризуються семантичною наповненістю, складаються із численних лексичних одиниць, кожна з яких може відповідати різному значенню в системі мови. Результати проведеного дослідження показали, що для перекладу українською мовою багатокомпонентних термінів будівництва з англійської мови застосовуються граматичні та лексичні трансформації. Граматичні трансформації застосовано для перекладу 48% усіх термінів багатокомпонентних конструкцій, серед яких: заміна частин мови (13%), заміна іменника в однині іменником у множині (14%), уживання родового відмінка (12%), додавання слів (9%). Лексичні трансформації були використані в перекладі 39% конструкцій багатокомпонентних термінів англійської мови, як-от: конкретизація (25%), опущення (14%). Експлікація представлена у 8% усіх випадків, а поєднання різних прийомів застосовано у 2% аналізованих термінів. Щодо порядку розташування компонентів, то переклад здійснюється такими методами, як калькування та інверсія (3%).

ЛІНГВІСТИЧНЕ МАСКУВАННЯ: КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ЕВФЕМІЗМІВ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Svitlana Yakivna Maslova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У дослідженні розглянуто явище лінгвістичного маскування через евфемізми в сучасній політичній комунікації, зосереджено увагу на їхній ролі як інструментів формування громадської думки й управління політичним дискурсом. У межах дослідження аналізується функціонування евфемізмів як лінгвістичних і соціокультурних феноменів, особливо в політичній медіакомунікації. Комплексний аналіз теоретичних підходів і практичного застосування показує, що політичні евфемізми виконують кілька функцій: пом’якшення негативних асоціацій, згладжування конфліктних ситуацій, а інколи й викривлення фактичної інформації з політичною метою. Дослідження демонструє, що евфемізми в політичному дискурсі виходять за межі традиційної мовної синонімії, функціонують як складні ментальні процеси, засновані на концептуальних схемах і моделях вторинної інтерпретації знань. У роботі підкреслюється еволюція евфемізмів від їхньої первинної функції заміщення табуйованих слів до їхньої сучасної ролі як складних інструментів політичної комунікації. Результати дослідження свідчать, що політичні евфемізми особливо поширені в таких сферах, як державне управління, дипломатія, економіка, війна та соціальні питання. Вони використовують різноманітні мовні засоби, зокрема перифрази, запозичення та терміни з навмисно неоднозначними значеннями. У дослідженні робимо висновок, що політичні евфемізми є важливими інструментами сучасної політичної комунікації, оскільки допомагають підтримувати імідж влади, керувати громадською думкою і орієнтуватися в чутливих політичних питаннях як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні.

ІДЕЇ ФЕРДИНАНА ДЕ СОСЮРА В КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПОГЛЯД

Oksana Melnychuk, Liudmyla Artemenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено ідеї Ф. де Сосюра, одного з основоположників сучасної лінгвістики, у контексті їх застосування в компетентнісному підході до навчання іноземних мов. Особливу увагу приділено концепції поділу мови на мову (langue), мовлення (parole) та мовленнєву діяльність (langage), яка стала базовою у структуралістських дослідженнях і вплинула на розвиток низки дисциплін, як-от семіотика, психолінгвістика, соціолінгвістика та педагогіка. Аналізовано, як ці ідеї співвідносяться із сучасними підходами до навчання мов, що передбачають інтеграцію знань про мову як систему та її використання в реальних комунікативних ситуаціях. Структурний підхід до мови, запропонований Ф. де Сосюром, прокладає шлях до виокремлення ключових аспектів навчання: граматики, лексики, фонетики, а також розвитку навичок говоріння, письма, читання і аудіювання. З огляду на це у статті розглянуто два основні педагогічні підходи: структурний, орієнтований на системний аналіз мови, та комунікативний, що фокусується на мові як діяльності. Поєднання цих підходів у межах компетентнісного підходу сприяє формуванню здатності здобувачів освіти застосовувати знання, уміння та навички в реальних життєвих ситуаціях. Окрім того, у статті розглянуто розвиток ідей Ф. де Сосюра у працях видатних представників структуралізму (Луї Єльмслев, Роман Якобсон, Клод Леві-Строс), семіотики (Чарльз Морріс), психолінгвістики (Ноам Хомський) і філософії мови (Мішель Фуко, Жак Дерріда). Висвітлено також український контекст інтерпретації цих ідей, зокрема у працях Олександра Потебні та Юрія Шевельова, які адаптували концепції структуралізму для дослідження слов’янських мов. У статті наголошено, що структуралістська модель, яка аналізує мову як систему знаків, має не тільки теоретичне, а й практичне значення для викладання іноземних мов. Особливо це стосується балансу між формуванням мовної компетенції (опанування правил, структур, лексики) та розвитком комунікативних умінь, необхідних для міжкультурної взаємодії. Зроблено висновок, що ідеї Ф. де Сосюра залишаються актуальними у світлі сучасних освітніх потреб і дають змогу створювати міждисциплінарні моделі навчання, які поєднують лінгвістику, педагогіку та когнітивні науки.

АБРЕВІАТУРИ ЯК ОСОБЛИВИЙ МАРКЕР МОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Olena Moskaliuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню функціонування англомовної термінологічної лексики в науковому дискурсі – абревіатур. Відомо, що систематично відбуваються процеси саморегуляції мови, які приводять до її dдосконалення – «еволюції». Студіювання тенденції розвитку мови є одним з актуальних напрямів сучасних наукових лінгвістичних пошуків, що і спонукало до вибору теми дослідження, де викладено класифікацію англомовних абревіатур за відповідними ознаками в науковому дискурсі. Резюмовано, що цей спосіб словотвору є дуже ефективним, оскільки його специфіка відображена в сучасних тенденціях глобалізації. Компоненти акронімів тісно пов’язані один з одним і набули великої популярності завдяки загальній тенденції до універсальності. Абревіація є одним із продуктивних способів словотворення та зумовлює формування складних слів, а саме: складноскорочених лексичних одиниць. Визначено, що абревіатури застосовуються в науковій сфері для зручності вживання професійної спеціалізованої лексики. Висвітлено особливості застосування абревіатур в наукових текстах, статтях як у панівному способі передачі інформації у процесі виникнення нового технізованого світу, нової техногенної цивілізації. Проаналізовано основні групи абревіатур. Зафіксовано приклади вживання англомовних абревіатур у наукову дискурсі. Зазначено, що застосування абревіатур не обмежується лише науковим дискурсом, а поширюється й на інші. Зроблений висновок полягає в тому, що для досягнення професійних результатів і ефективної вербальної комунікації необхідно використовувати відповідні абревіатури. Визначено перспективний напрям дослідження для їх подальшого аналізу.

ГІБРИДНА ВІЙНА В ЛІТЕРАТУРІ: ВІРТУАЛЬНЕ ТОПОГРАФУВАННЯ СХОДУ

Svitlana Namestiuk, Olena Stefurak, Oleksandra Garvasyuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Анексія Криму у 2014 році, захоплення частини Донбасу та повномасштабна війна в Україні не лише змінили територіальні межі України, але й спричинили кризу національної ідентичності та культурної суб’єктності, спростувавши міф про стабільність кордонів. Збройна агресія супроводжується інформаційною війною, де російська пропаганда, за підтримки культурних і медійних ресурсів, довго формувала образ України як слабкої держави, а маніпуляції інформаційними технологіями розмивали межі між правдою і вигадкою. Унаслідок цього найбільше постраждали звичайні люди, а ефективний спосіб протидії такому впливу досі не знайдено. В умовах гібридної війни культурний вплив стає ключовим інструментом «віртуального топографування» – формування уявлень про території та народи через книги, фільми та засоби масової інформації. В Україні, де національна культура довгий час ігнорувалася, відсутність власного культурного простору призвела до втрат, які потребують термінового обговорення. Громадяни України, хоч і фізично присутні на своїй землі, часто відчувають себе відчуженими та дезорієнтованими. У результаті, ілюзорний «русский мир» стає для них ближчим, ніж українська культура з її традиціями, мовою та ментальністю. Ця ситуація підкреслює важливість культурної мобілізації як відповіді на виклики гібридної війни. Література, як один з важливих аспектів національної культури, має потенціал для формування нових уявлень про самих себе та своє місце у світі. Вона відображає не лише реалії життя, а й людські уявлення про них, реагує на сучасні виклики, як-от Євромайдан, війна на Сході та повномасштабна війна в Україні. Це підкреслює необхідність повернення до «великої оповіді» в українській літературі – не лише як способу компенсації соціальної активності, а й як важливого інструмента для культурної мобілізації. Отже, у контексті гібридної війни віртуальне топографування Сходу України стає не просто питанням територіальної цілісності, а й питанням культурної суб’єктності й ідентичності, що потребує активних дій з боку суспільства, влади та культурних інституцій.

РОМАН АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО «АНДРІЙ ЛАГОВСЬКИЙ» В ОПТИЦІ АВТОБІОГРАФІЗМУ

Vira Nikonova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена осмисленню поетологічно-функціональних особливостей автобіографізму у структурі роману Агатангела Кримського «Андрій Лаговський». Спираючись на усталений у вітчизняному літературознавстві погляд на автобіографізм як літературний жанр, головним героєм якого є сам автор; основи автобіографістики, що включає, окрім автобіографії, мемуари (спогади), щоденники, почасти й листування, а також автобіографічні художні твори, у дослідженні осмислюються елементи автобіографізму в романі А. Кримського. Наведено також відгуки І. Франка, Лесі Українки та сучасних літературознавців про творчість А. Кримського. Переважно критики й дослідники літератури ідентифікують прозовий твір А. Кримського як один із найяскравіших текстів раннього українського модернізму. Це автобіографічний роман, що порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. В українській белетристиці на той час ключові позиції займав реалізм. Осмислення літературно-критичної рецепції роману А. Кримського «Андрій Лаговський» в історіографічному аспекті надає підстави спростувати тезу про «вакуум дослідницького інтересу» у вітчизняному літературознавстві до постаті автора твору. Стверджувати, що А. Кримський як белетрист узагалі не вписаний у канон літературної традиції, означає демонструвати незнання генези його естетико-художніх здобутків. Автобіографізм став домінантною рисою ідіостилю митця, який у прозовому творі акцентував на самопізнанні людини. Образ головного героя роману, що носить його ім’я, – Андрія Лаговського – не варто трактувати спрощено як віддзеркалену копію або натуралістичну реконструкцію реально-біографічної особистості автора. Наратив роману є яскравим зразком автопсихологізму, коли письменник-адресант структурує сюжетно-образну палітру тексту, наділяючи літературних героїв власними роздумами, почуттями тощо.

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Olena Andriivna Okhrimenko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Опанування професійної іноземної мови стає дедалі актуальнішим у сучасному глобалізованому світі. Соціально-економічні зміни в Україні сприяють розширенню комунікаційного простору й активізації міжнародного співробітництва. Підготовка кваліфікованих фахівців у різних сферах діяльності має відповідати європейським стандартам, особливо в умовах поглиблення інтеграції України з Європою. Професійна іншомовна компетенція стала обов’язковою для фахівців усіх галузей у зв’язку з розвитком соціально-трудових відносин і змінами на ринку праці, зумовленими глобалізацією. Посилення міжнародного партнерства та налагодження тісної співпраці вимагають від спеціалістів ефективного володіння іноземною мовою для комунікації на глобальному рівні. Майбутні фахівці повинні вміти розрізняти професійну термінологію, ефективно спілкуватися під час офіційних переговорів і ділових зустрічей, орієнтуватися в типових професійних ситуаціях, коректно реагувати на складні повідомлення, ураховувати позицію співрозмовника й адаптуватися до змін у процесі діалогу. Важливо також володіти здатністю виконувати різні комунікативні ролі залежно від контексту, використовувати професійні вирази та мовні кліше. Окрім того, сучасний ринок праці потребує покращення міжнародної комунікації, обміну досвідом, підвищення мобільності, полегшеного доступу до інформації та глибшого взаєморозуміння у професійних діалогах. Сучасні професії потребують не лише традиційних підходів, але й здатності до адаптації та інновацій у відповідь на виклики часу. Міжгалузева співпраця, проведення переговорів та складання ділової документації передбачають високий рівень володіння іноземною мовою. Ефективна ділова комунікація є важливою складовою частиною цих процесів. У підготовці майбутніх фахівців необхідно приділяти увагу опануванню іншомовних фраз, подоланню труднощів у побудові діалогів, формуванню лаконічних професійних висловлювань, зв’язності викладення думок.

ФРЕЙМОВА СТРУКТУРА МІЛІТАРНОЇ МЕТАФОРИ В НАУКОВО-ПОПУЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ

Tetiana Pasternak — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснюється детальний і всебічний аналіз фреймової структури мілітарної метафори в науково-популярному дискурсі, конкретизовано її вплив на сприйняття та формування соціально-політичних відносин у сучасному суспільстві. Актуальність теми підкреслюється стрімким проникненням концепцій війни та конфлікту в усі сфери комунікації, що, у свою чергу, веде до маніпуляції емоціями та свідомістю громадян. Автор висвітлює вживання мілітарних метафор у різних контекстах, акцентує на їхній ролі у формуванні агресивних образів ворога, загрози, небезпеки. Ці образи не лише виконують дескриптивну функцію, а й активно формують уявлення про соціальні виклики та проблеми, які стають або результатом конфліктів, або ж їх відображенням. Проведений аналіз базується на матеріалі заголовків суспільно-політичних новин із провідних англомовних видань. У процесі дослідження виділено ключові концептуальні фрейми, пов’язані з мілітарною метафорою, як-от «воєнні дії», «зброя», «етапи війни» й «учасники війни». Кожен із цих фреймів розкриває панівні образи та смисли, що зазвичай супроводжують обговорення соціально-політичних тем. Автор також вказує на негативні наслідки, які супроводжують використання мілітарних метафор, зокрема формування спрощених уявлень про соціальні проблеми, де чітко розмежовуються «переможці» і «переможені». У висновках статті підкреслюються складність і багатовимірність мілітарних метафор, їхній потужний вплив на реалістичність сприйняття соціальних проблем, що з необхідністю вимагає уважного ставлення до їх уживання. Перспективи подальших досліджень спрямовані на інтеграцію міждисциплінарних підходів для досягнення глибшого розуміння мілітарних метафор у контексті сучасних соціально-політичних відносин, що потребує наукової уваги та глибокого аналізу.

КІБЕРНЕОЛОГІЗМИ В АНГЛОМОВНОМУ ТУРИСТИЧНОМУ ІНТЕРНЕТ ДИСКУРСІ

Viktoriia Pryma — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню неологізмів, а саме кібернеологізмів, що присутні в англомовному туристичному дискурсі. Основна частина статті базується на визначенні поняття «неологізм», способах їх утворення та функціонування в англомовному дискурсі. Причини появи неологізмів становлять особливий інтерес для лінгвістів. Найбільш очевидною причиною є технічний прогрес, розвиток електроніки та комп’ютерних технологій. Коли говоримо про лінгвістичні причини, можна відзначити, що неологізми також використовуються для надання твердженню або слову додаткової виразності, емоційного забарвлення, щоб краще передати почуття і емоції у процесі спілкування. Оскільки англійська мова домінує у світі, англомовні неологізми поширюються і проникають у мови дуже швидко. Науковці навіть виділяють низку чинників, які впливають на поширення кібернеологізмів. Глобалізація та вплив англійської мови сприяє тому, що нові терміни, які з’являються в англійській мові, швидко поширюються в інших мовах. Поширення кібернеологізмів у сучасному англомовному туристичному дискурсі відображає зміни в поведінці споживачів, вплив технологій на індустрію туризму та нові тенденції в подорожах. Ці терміни не лише збагачують словниковий запас, але й відображають сучасні реалії та виклики, з якими стикаються мандрівники в епоху цифровізації. Більшість цих термінів пов’язана з онлайн-бронюванням і оплатою послуг. Проте створення онлайн-маршруту своєї мандрівки також не лишає мандрівників байдужими. На поширення кібернеологізмів у туристичному дискурсі впливають кілька аспектів. Англійська мова, як мова міжнародного спілкування в цифровому світі, є основним джерелом цих неологізмів. На основі нашого дослідження ми можемо дійти висновку, що кібернеологізми є невід’ємною частиною сучасної мови. Вони збагачують нашу лексику і дозволяють нам ефективніше спілкуватися в цифровому світі. Однак надмірне використання іноземних запозичень може негативно вплинути на розвиток національних мов. Тому важливо знайти баланс між збагаченням мови новими термінами та збереженням її самобутності.

МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ У РЕАЛІЯХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ

Nataliia Prykhodko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується феномен міжкультурної компетентності як важливого чинника продуктивної міжкультурної взаємодії в умовах глобалізованого світу. Зростання міжнародних контактів сприяє інтеграції в усіх сферах життя, зокрема активному культурному обміну, але водночас може призводити до непорозумінь через відмінності в цінностях, традиціях і способах комунікації. Це актуалізує на сучасному етапі розвитку людства проблему формування міжкультурної компетентності як ключової складової частини успішної міжкультурної комунікації. Розглянуто та проаналізовано різні підходи до трактування поняття «міжкультурної компетентності», запропонованого провідними вітчизняними та зарубіжними науковцями. Також виділено основні структурні компоненти цього явища: когнітивність (знання про культуру, соціальні норми, мовні особливості, сприйняття психологічних, соціальних i культурних відмінностей, обов’язкове дотримання етикетних норм своєї та іншої культури); афективність (емпатія, толерантність, відкритість до різноманіття, толерантність, психологічне налаштування на кооперацію із представниками інших культур); поведінковість (уміння адаптувати стиль спілкування, розрізняти колективні й індивідуальні якості в комунікативній поведінці представників інших культур, долати культурні бар’єри та стереотипи). Особливу увагу приділено ролі мовної освіти у формуванні міжкультурної компетентності, оскільки знання іноземних мов і ознайомлення з культурою носіїв мови, яка вивчається, значно розширюють можливості культурної взаємодії. Як дієвий чинник розвитку особистості в полікультурному просторі та явище духовного життя людства іноземна мова виконує головну роль – сприяння процесу комунікації, соціалізації, професіоналізації та соціальної адаптації. Розглянуто сучасні педагогічні методики, які сприяють розвитку міжкультурних навичок і є запорукою формування міжкультурної компетентності. Це, зокрема, використання в навчальному процесі різноманітних автентичних матеріалів, активне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних методик, ситуаційне навчання та креативні завдання. У статті наголошено на тому, що високий рівень міжкультурної компетентності сприяє гармонізації міжкультурної комунікації, знижує рівень конфліктності та допомагає успішно адаптуватися до нових соціокультурних умов.

ІСТОРІОГЕНЕЗ БРИТАНСЬКОЇ ПРЕСИ

Valentyna Pshoniak — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Історія британської журналістики починається в XVII столітті з появою видань, що висвітлювали новини, та колонок різного роду. Протягом століття друковані засоби масової інформації, які цікавилися більш важливими темами, що становлять загальний інтерес, співіснували з більш легкими виданнями для розважальних цілей, як-от памфлети, маніфести та балади. У XVII столітті газети виходили лише раз на тиждень і піддавалися ретельній цензурі, яка була особливо жорстокою. На відміну від памфлетів, маніфестів і балад, газети висвітлювали більш серйозні теми. Перша англомовна газета називалася “The Weekly Newes” («Тижневі новини») і була надрукована в Римі в 1622 році. Зі скасуванням Зоряної палати в 1641 році тінь цензури стала менш відчутною, а з початком Громадянської війни виробництво друкованого паперу ще більше активізувалося. До 1700 року в Лондоні виходило 12 газет, а у провінціях – 24. Починаючи з XIX століття, кількість газет помітно збільшилася, а тираж англійських газет суттєво зріс – із 39 мільйонів до 122 мільйонів примірників у 1854 році. Історична інформація про британську журналістику в XVII столітті не є повною без згадки про памфлети, якими користувалися партії для мобілізації своїх прихильників через широке розповсюдження. Кожна партія намагалася мобілізувати своїх прихильників за допомогою широкого розповсюдження памфлетів, як-от у кав’ярнях, де один екземпляр переходив із рук у руки і читався вголос. Згодом кожна газета стала мати свою політичну орієнтацію, що привело до появи двох типів газет: суто політичних і тих, що висвітлювали внутрішні та міжнародні новини. Газети стали віддавати перевагу тим темам, якими цікавиться загальна аудиторія. Нині британські газети можна умовно розділити на два типи: таблоїди (tabloids) та газети для широкого загалу (broadsheets), кожний із яких має свою авдиторію і свій стиль написання новин.

ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ОБРАЗУ ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ РОМАНУ ДЖ. ОСТЕН «ГОРДІСТЬ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ»

Iryna Repushevska — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Представлене дослідження зосереджено на аналізі психологічної особистості головної героїні роману Дж. Остін «Гордість та упередження». Вона репрезентує тип так званих асертивних героїнь, які не віддзеркалюють своїх чоловіків, а стають незалежними особистостями, які мають самооцінку. Психологічні особливості художніх персонажів досліджуються не лише для глибшого розуміння сюжету оповідання, а й для кращого усвідомлення прихованого авторського посилу. Ми вважаємо, що будь-який психологічний аналіз персонажів художнього твору передбачає різноманітні засоби зображення: як їхню мовленнєву поведінку з іншими героями роману, так і безпосередні коментарі автора, їх зображення в очах інших героїв і навіть невербальні індикатори, як-от жести, вираз обличчя, положення тіла у просторі. Дослідження мовленнєвої особистості персонажів неможливе без урахування всієї парадигми їхніх вербальних характеристик, оскільки вони базуються на дискурсивних рисах комунікатора і є основним засобом вираження прагматичного потенціалу літературного твору. Саме мовлення героїв є запорукою створення яскравих художніх образів як автором, так і читачем, який інтерпретуватиме текст твору. Якщо порівняти мовленнєві партії Елізабет з іншими жіночими персонажами, стає зрозуміло, що, на відміну від них, поверхнева структура її речень та їх комунікативні типи однакові в діалогах із чоловіками та жінками, що свідчить про прозорість її дій. Основна риса її характеру – почуття гумору, жвава, весела манера сприймати навколишній світ, що є основою її жіночої привабливості. Елізабет виділяється на тлі інших жінок свого часу, викликає інтерес і симпатію читачів, а також протилежної статі. Це особливий тип героїні, незалежної, вірної своїм ідеалам, щирої та чесної.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ SPEECH В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ТА МОВЛЕННІ

Valeriia Smaglii — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується концепт SPEECH як одна з базових категорій у когнітивній лінгвістиці, що має багатогранне семантичне навантаження. Метою роботи є встановлення особливостей репрезентації цього концепту в англійській мові та мовленні через аналіз його етимології, лексико-семантичної структури, а також фразеологічних і афористичних проявів. Дослідження ґрунтується на матеріалах тлумачних і фразеологічних словників, а також афоризмів, що містять компонент, пов’язаний із мовленням. Етимологічний аналіз демонструє, що лексема “speech” має англосаксонське походження і є похідною від давньоанглійського дієслова “sprecan” («говорити»). Початкове значення слова мало ономатопеїчний характер і пов’язувалося зі звуконаслідуванням природних звуків. У сучасній англійській мові номінатема “to speak/speech” відображає мовлення як процес і продукт, що втілює внутрішній зміст через артикульовані звуки. У статті запропоновано когнітивну модель мовлення як предикатно-актантної структури, де агенс (мовець) та пацієнс (слухач) взаємодіють за визначених умов (сірконстант), як-от спосіб і мета дії. Аналіз англійських фразеологізмів виявив багатогранність концепту SPEECH у різних аспектах. Фразеологізми, як-от “speak volumes” («говорити без слів») або “silence is golden” («мовчання – золото»), передають не лише лексичне значення, а й культурно специфічне розуміння мовлення. Афоризми, наприклад, “The pen is mightier than the sword” («Перо сильніше за меч»), наголошують на впливовості слова та відповідальності за його використання. Отримані результати підкреслюють, що концепт SPEECH поєднує когнітивні, соціокультурні та комунікативні аспекти, демонструють його значущість для англомовної культури. Отримані результати сприяють глибшому розумінню мовленнєвої діяльності як складного феномену, що об’єднує мову, культуру та мислення.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ ЗЛОЧИН В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ НАРАТИВІ

Olha Tasmasуs — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Протягом тисячоліть у кримінальній літературі створено багату колекцію творів різних літературних жанрів: оповідань, романів, новел, п’єс. Кримінальна література, особливо зараз, є найбільшим жанром, який може запропонувати художня література, і це відчувалося ще в 1920-х роках. Книга за книгою, журнал за журналом виходять з-під пера, переповнені вбивствами, крадіжками, підпалами, шахрайством, змовами, проблемами, головоломками, таємницями, гострими відчуттями, маніяками, шахраями, отруйниками, фальсифікаторами, поліцією, шпигунами, секретними службовцями, детективами, аж поки не здається, що половина світу має бути зайнята тим, що загадує загадки, які має розгадати інша половина. Літературознавчі студії детективного жанру є завжди актуальними, адже протягом усієї історії становлення кримінальної літератури загалом цей жанр викликав велику кількість питань і суперечок. Це можна пояснити великою популярністю детективів тривалий час, зміною вже усталених поглядів на літературний процес загалом і дискусійним питанням про місце детективу в літературі. Проте більшість учених сходяться на тому, що детектив, без сумніву, є повноправним та повноважним у світовому літературному процесі. Одним із секретів популярності детективного жанру є ще й те, що таке читання приносить інтелектуальне задоволення. Модель детективу містить щось глибоко заспокійливе: у фіналі неймовірна таємниця обов’язково буде розкрита. Те, що пропонує читачеві автор детективу, – не просто загадка, а складне завдання, розв’язок якого має вразити читача. У дослідженні жанру тексту передусім необхідно звернути увагу на важливі складники, а саме: на його формат, лексику, граматику, насиченість термінології (наукові тексти), велику кількість прикметників (художня література). У творах жанру кримінальної літератури особлива увага приділяється опису скоєння злочинів і процесу їх розслідування. Наявність стилістичних засобів у творах цього жанру відіграє неабияку роль. Для розуміння повної картини сюжету й уявлення художнього образу авторами застосовуються мовні засоби (стилістичні фігури). Вони утворюють яскраві несподівані асоціації, посилюють емоційну напругу, чим дають змогу читачеві репродуктивно уявити подію або персонажа і відчути його емоційний стан.

«ПРОСТО ДІТИ» ПАТТІ СМІТ: КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ПРОСТІР РОМАНУ

Iraida Tombulatova — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу художнього простору в сучасній літературі, а саме – у мемуарній романістиці. З теоретичного погляду увагу зосереджено на розмаїтті вивчення простору в мистецтвознавстві та літературознавстві: від класиків наукової думки до сучасних дослідників культури та літератури. Увагу сфокусовано не суто на традиційному вивченні, наприклад, хронотопу (як на дослідженні часу, простору, їх поєднання та впливу на тканину художнього тексту, персонажів, сюжет тощо), а на розгляді ролі та функцій культурно-мистецького простору в літературному тексті. Визначено, що культурно-мистецький простір «працює» на різних рівнях репрезентації, вказує на риси ідентичності персонажів, може формувати бекграунд особистості та середовища. Цікавою є ситуація, коли культурно-мистецький простір не так доповнює світ персонажів, як, наприклад, контрастує з їхніми цінностями й уявленнями про життя. Такий простір навіть може вказувати на конфліктні перетини і бути базисом системи конфліктів, що, у свою чергу, може стати рушієм сюжету, наприклад, у романі. За зразок для аналізу було обрано роман Патті Сміт «Просто діти». Культурно-мистецький простір роману-спогадів «Просто діти» від «хрещеної матері панку» є досить строкатим, наповнений богемною атмосферою на всіх рівнях тексту, починаючи з елементів паратексту, включаючи інтертекстуальниий вимір. У цьому «романі життя» перетинаються безліч просторів, як суто хронотопів, так і культурно-мистецьких, що спричиняє визначений набір художніх образів, що конструює текст і розвиває сюжет, зміни в розвитку характерів героїв і, безумовно, цікавим фактом є те, що цей текст поєднує в собі фікційне та документальне начала, що свідчить про те, що художній простір є частково «свідком» подій, а не тільки географічним чи символічним художнім простором, що робить процес кодування-декодування багатошаровим, дає змогу «зануритись» у репрезентовану в тексті епоху глибше.

ГІПЕРО-ГІПОНІМІЯ ЯК ВИЯВ СИСТЕМНОСТІ ТЕРМІНООДИНИЦЬ ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧОМУЗЕЙНОЇ СПРАВИ

Ivanna Fetsko — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті визначено роль гіперо-гіпонімних відношень як вияву системності природничомузейної справи. Охарактеризовано погляди термінологів на явище гіперо-гіпонімії, яка забезпечує ієрархічну організацію галузевих терміносистем. Проаналізовано закономірності та специфіку гіперо-гіпонімної організації української терміносистеми природничомузейної справи, охарактеризовано сутність лексико-семантичного явища гіперо-гіпонімії та його представлення в музейній терміносистемі природничого профілю. Здійснено аналіз структури гіперо-гіпонімних відношень і наведено характерні приклади гіперо-гіпонімних груп, що функціонують у досліджуваній терміносистемі. Виявлено, що гіперонімом виступає родовий термін, від якого утворюються похідні гіпонімні терміни. Кожен із наступних утворених термінів у змісті зберігає значення родового поняття, водночас відбувається конкретизація видової розбіжності («експозиція» → «експозиція систематична», «експозиція тематична»; «фація» → «фація біогеографічна», «фація геологічна», «фація фізико-географічна»). Описано «правильні» (групи, до яких входять два гіпоніми, що утворюються протиставленням за наявністю або відсутністю визначеної ознаки: « препарати мокрі» – «препарати сухі»; «птахи осілі» – «птахи перелітні») і «неправильні» (такі, що містять більше двох гіпонімів: «зал» – «зал виставковий», «зал вступний», «зал колекційний», «зал меморіальний») родо-видові групи, установлено в досліджуваній терміносистемі кількісне переважання «неправильних» таких груп. Здійснено аналіз гіперо-гіпонімних відношень за різними класифікаційними ознаками (гіперонім «колекція» (гіпоніми за: типом функціонування, тематичною спрямованістю, меморіальним значенням, навчальною метою, приналежністю), гіперонім «фонд» (гіпоніми за: призначенням, галузевим спрямуванням). Простежено наявність різноманітного арсеналу формальних засобів вираження родо-видових зв’язків. Дослідження показало, що прикметники, дієприкметники й іменники із прийменниками (або без них) у досліджуваній галузі є лексичними засобами вираження гіперо-гіпонімних відношень.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ НІМЕЦЬКИХ ВІРШОВАНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ «НОВОЇ ДІЛОВИТОСТІ»)

Natalia Khodakovska — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено виявленню лінгвостилістичних характеристик німецькомовного літературного напряму «Нової діловитості» (Neue Sachlichkeit), одного із провідних напрямів культурного життя Веймарської республіки (1918–1933 роки). Німецька культура Веймарського часу виникла в умовах глибокої суспільної кризи. Відчуття історичної кризи в її соціальному, економічному та культурному вимірах поєднується із кризовою свідомістю європейської культури модерну. Віршовані тексти «Нової діловитості» характеризуються об’єктивністю зображуваного, нейтральністю, точністю, лаконічністю та повсякденністю. Поетика факту “Tatsachenpoetik” є важливим маркером цього періоду, оскільки вона поєднується із суспільством і культурою. Проблема пізнання світу через відображення фактів про нього, проблема ролі літератури як засобу пізнання в умовах ускладнення картини світу сучасної людини є центральними мотивами «Нової діловитості». Одними з видатних представників «Нової діловитості» у німецькій поезії є Еріх Кестнер (1899–1974 роки), Курт Тухольський (1890–1935 роки) і Еріх Вайнерт (1890–1953 роки), поетичне мовлення яких характеризується наявністю чималої кількості як нейтральних, так і стилістично забарвлених лексичних одиниць. Поєднання авторських емоцій і намірів із можливостями мови й поетики формують образність віршованого тексту й ідіостиль кожного поета. Лінгвостилістичні засоби віршованих текстів «Нової діловитості» – фоностилістичні (алітерація, асонанс, елізія), лексико-стилістичні (епітет, метафора та її вид – персоніфікація, гіпербола, порівняння, оксиморон), синтаксично-стилістичні засоби (повтор, анафора, епіфора, синтаксичний паралелізм, перелічення, риторичні звернення, риторичні оклики) відображають естетичні характеристики напряму, виступають індикаторами естетичної інтенції автора та здійснюють естетичний вплив на читача, незважаючи на його віддаленість у часі та просторі. До того ж вони набувають стилістичного забарвлення та створюють нові смислові елементи, які підпорядковані авторській інтенції та естетичній природі віршованого тексту.

АНГЛІЙСЬКІ ІДІОМАТИЧНІ ВИРАЗИ ЯК ІНДИКАТОР КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В УПРАВЛІННІ ПРОЄКТАМИ

Оlhа Sherstіuk — Thu, 27 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню англійських ідіоматичних виразів як важливих індикаторів корпоративної культури в управлінні проєктами. У сучасному глобалізованому бізнес-середовищі, де англійська мова є домінантною в міжнародних комунікаціях, ідіоматична лексика відіграє ключову роль у створенні неформальних комунікативних кодів, які сприяють ефективній взаємодії в командах. Запропонована класифікація ідіоматичних виразів у контексті проєктного менеджменту, яка охоплює шість категорій: ідіоми планування та цілепокладання, ідіоми управління ресурсами та бюджетом, комунікативні ідіоми, ідіоми управління ризиками, ідіоми оцінювання прогресу й ідіоми командної роботи. Проаналізовано взаємозв’язок між вибором ідіоматичних виразів і типом організаційної культури, а також підкреслена значущість ідіом у формуванні професійних цінностей і комунікативних стратегій у проєктному менеджменті. У процесі дослідження було виокремлено чотири типи корпоративних культур: стартапи, консервативні корпорації, технологічні компанії та державні установи. Для кожного типу була визначена специфіка використання ідіоматичної лексики. У статті розкрито прагматичні функції ідіоматичних виразів, які виходять за межі прямого мовного значення. Ідіоми виконують важливі ролі: вони консолідують команди, створюють спільне комунікативне поле; сприяють м’якій і дипломатичній взаємодії; структурують професійне мислення, заохочують нестандартні підходи; забезпечують культурну ідентифікацію членів команди; виконують функцію емоційної розрядки у стресових ситуаціях. Окрім того, використання ідіом дозволяє менеджерам діагностувати комунікативний клімат у команді й оперативно реагувати на потенційні проблеми. Доведено, що ідіоматичні вирази є не лише лінгвістичним засобом, але й соціокультурним інструментом, здатним транслювати цінності компанії, адаптувати комунікацію до її внутрішніх особливостей і полегшувати взаємодію в міжкультурних командах. Особливу увагу приділено рекомендаціям щодо використання ідіом у міжнародних проєктних командах. Вони включають контекстуальне пояснення виразів, створення командного глосарія професійних термінів, перевірку розуміння через зворотний зв’язок і навчання членів команд специфіки професійної комунікації.