Modern Philology

КОГНІТИВНИЙ ВИМІР ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВІРША В. БЛЕЙКА «THE CHIMNEY SWEEPER» (SONGS OF INNOCENCE)

2025-11-05T16:27:49+02:00

Статтю присвячено дослідженню полісемантизму вірша Вільяма Блейка «The Chimney Sweeper» зі збірки «Songs of Innocence». Цей твір глибоко оприявнює соціальні проблеми та художню багатогранність, висвітлюючи трагічне становище дітей-сажотрусів у тогочасному англійському суспільстві, порушуючи питання дитячої експлуатації, релігійної свідомости та втраченої невинности. Незважаючи на неабияку кількість наукових розвідок, які проаналізували вірш у таких аспектах як суперечливість морального судження, парадоксальну природу розради, взаємодію тексту з візуальним оформленням, вплив мови на ідеологічну індоктринацію, історичні алюзії та соціальний контекст, критику церковного дискурсу, марксистські інтерпретації та аналіз метафор, утім когнітивні механізми, що формують глибинну емоційну рецепцію, залишаються недостатньо висвітленими. У роботі виділено ключові фрейми, що формують читацьке сприйняття: «дитяча праця та експлуатація» (розкриває жорстокі реалії буття дитини та відсутність батьківського захисту); «релігійна розрада та хибна свідомість» (показує роль релігії у формуванні світогляду пригноблених та їхнє пасивне прийняття долі); «втрачена невинність та природа» (створює контраст із жорстокою реальністю, символізуючи втрачену свободу та гармонію). Досліджено концептуальні метафори, які представлені в образі «чорних трун», димоході як місці ув’язнення, звільненням та омиванням у річці дегуманізацєю дитячого життя. Виявлено ключові образні схеми: «вмістилище» (димохід як контейнер); «шлях» (як буквальний рух димарями, так і метафоричний шлях до спасіння); «сила» / «опір» (висвітлює дисбаланс влади та внутрішню стійкість дітей); та «вертикальність» (рух у димарях і розрив між приниженим становищем та омріяним світом свободи). Застосування когнітивно-лінгвістичного аналізу вможливило інтегрування різних інтерпретацій вірша, показавши, як тілесне, емоційне та духовне сплітаються в єдину когнітивну модель людської взаємодії. Перспективи подальших досліджень полягають у порівняльному аналізі українських перекладів творів Вільяма Блейка.

ФРЕЙМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ПРИМИРЕННЯ В ЗАХІДНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

2025-11-05T16:27:59+02:00

Ця стаття досліджує застосування стратегій примирення у політичному дискурсі на основі публічних промов сучасних західних лідерів. Особливу увагу зосереджено на тому, як стратегії лінгвіс- тично оформлені та реалізуються за допомогою риторичних тактик. Метою дослідження є визначення комунікативних інструментів, які використовуються політичними діячами для коригування суспільної напруженості, відновлення громадської довіри та сприяння єдності, особливо в часи соціально-політичних потрясінь. На відміну від попередніх досліджень, які розглядали примирення як широку ідеологічну мету, ця робота пропонує практичний та систематичний аналіз його тактичної реалізації у мовленні. Методологічна основа включає якісний аналіз стенограм політичних промов, виголошених ключовими західними лідерами, такими як Ріші Сунаком, Джо Байденом, Олаф Шольцом та іншими. Вибірка була створена на основі політичної значущості ораторів та актуальності їхніх публічних звернень до глобальних подій, зокрема нападу рф на Україну. У статті прокласифіковано стратегії примирення на чотири комунікативні тактики: раціоналізація, визнання провини, звернення до спільної ідентичності та заклик до співпраці. Ці тактики були розглянуті крізь призму аналізу політичного дискурсу та теорії медіафреймінгу з особливою увагою до використання стилістичних прийомів. Дослідження показує, як лідери стратегічно використовують ці тактики для впливу на громадську думку, підвищення чіткості своїх меседжів та формулювання складних або суперечливих питань у доступній формі. Результати є важливими як з академічної, так і з соціальної точки зору: вони поглиблюють розуміння політичної риторики як інструменту для переговорів та врегулювання конфліктів, а також проливають світло на механізми переконання, що формують суспільну свідомість. Дослідження робить внесок у дискурс політичної лінгвістики та складає основу для подальших досліджень медіа-комунікації та динаміки конструювання політичної довіри через мовні маніпуляції.

У ДИВА НА ВИДУ РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ: ДИВО ЙОГО ПОЕЗІЇ: ЗБІРНИК СТАТЕЙ, РЕЦЕНЗІЙ, ВІДГУКІВ. ХАРКІВ: МАЙДАН, 2022. 202 С.

2025-11-05T16:33:31+02:00

У рецензії схарактеризовано збірник статей, рецензій, відгуків «Диво його поезії», присвячений творчості відомого сучасного українського поета В’ячеслава Романовського. Збірник складається з 42 праць, у яких дається характеристика творчості В. Романовського за тривалий проміжок часу – з 1972 по 2018 рік (статті, рецензії, відгуки тощо розташовано в хронологічному порядку). Це дає певне уявлення про літературний процес в Україні в цілому, причому в дуже драматичний період її історії. При відборі матеріалу укладач прагнув до того, щоб подані праці в їх сукупності створювали неповторний образ поета з притаманними йому оригінальними змістовними й формальними рисами творчості. Здійснений нами аналіз назв статей, рецензій, відгуків тощо свідчить, що в них ужито слова, які є ключовими для самого Романовського-поета. Це слова диво, душа, земля, любов, серце. Рецензенти вбачають основні яскраві особливості віршів В. Романовського в гармонічній єдності форми і змісту, у психологічній чуттєвості, в оригінальності тропів, в музикальності, мелодійності, у природності, простоті викладу думок і почуттів, у лаконічності, афористичності. В. Романовський увійшов у літературу як співець рідної землі. Про це пишуть практично всі рецензенти. Вони відзначають також уміння поета простими словами глибоко передати любов до матері, до коханої. Найбільш показовою в цьому плані є книга «Князівство любові». Укладач «Дива його поезії» вбачав завдання книги в тому, щоб збудити інтерес читача до творчої особистості відомого письменника із Слобожанщини, який працює в поезії півстоліття. Це завдання, з нашого погляду, виконано повною мірою. Збірник «Диво його поезії» можна назвати вишуканим дороговказом поетичного князівства В’ячеслава Романовського. У рецензії відзначено практичну цінність книги «Диво його поезії». На думку рецензентів, це не тільки чудовий подарунок любителям сучасної української поезії. Основні положення збірника можуть бути використані в дослідженнях із сучасної української поезії та художнього стилю сучасної української літературної мови, а також у процесі викладання літературознавчих і лінгвістичних дисциплін у закладах вищої освіти України.

ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК СКЛАДНИК СИНТАКСИЧНОГО ПРОСТОРУ РОМАНУ ВІКТОРІЇ АМЕЛІНОЇ «ДІМ ДЛЯ ДОМА»

2025-11-05T16:31:14+02:00

У статті проаналізовано вставлені конструкції як важливий складник синтаксичного простору роману Вікторії Амеліної «Дім для Дома», який досі не був об’єктом дослідження лінгвістів. За допомогою методики суцільного відбору визначено, що вставлені конструкції з огляду на основного оповідача, від імені якого ведеться розповідь, пса Дома – один із визначальних ускладнювальних засобів поряд зі вставними одиницями в художньому тексті письменниці (виокремлено понад 250 речень із такими конструкціями), що виразно демонструє ідіостиль й надає неповторності лінгвоколориту авторки. Схарактеризовано позицію досліджуваних конструкцій у реченнях (інтерпозиція та постпозиція), їхню будову (речення (складні чи прості, двоскладні чи односкладні), словосполучення та слова) з домінуванням вставлених речень, які дають змогу авторці вмістити в одному реченні значний обсяг додаткової інформації, вважливої для оповідача та читача. Акцентовано на пунктуації при вставлених конструкціях – тире в середині речення та дужки переважно в кінці й рідше в інтерпозиції. Констатовано, що особливість ідіостилю письменниці – використання вставлених одиниць паралельно зі вставними чи кількох вставлених конструкцій в одному реченні, що уможливлює підвищення їхньої інформативності та смислового навантаження. Зауважено, що як елемент експресивного синтаксису незначна кількість вставлених одиниць у тексті роману передає різні емоції, почуття, які виражає собака Дом, і супроводжується переважно питальною й рідше окличною інтонацією. З’ясовано, що репертуар досліджуваних синтаксичних одиниць виконує здебільшого уточнювальну чи пояснювальну функції, виражаючи семантику додаткового повідомлення. Констатовано, що всі вставлені одиниці функціюють в авторському, тобто Домініковому, мовленні, оскільки події, місця, персонажів твору та їхні дії читач має змогу сприймати крізь призму бачення собаки.

АНТОНІМІЯ В ІСТОРИЧНОМУ РОМАНІ У ВІРШАХ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

2025-11-05T16:36:52+02:00

У статті здійснено порівняльний аналіз стилістичних особливостей загальномовних (спільнокореневих і різнокореневих) та контекстуальних антонімів, ужитих в історичному романі у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», а також з’ясовано роль оксиморона й антитези у структурі поетичного тексту як засобів художньої експресії, вираження авторської позиції та увиразнення внутрішніх конфліктів персонажів. Антонімію розглянуто як важливий різновид системно-семантичних кореляцій, що формує смисловий контраст і забезпечує глибинну концептуальність художнього вислову. Дослідження виявило, що антонімічні пари в романі у віршах виконують низку функцій: увиразнюють основні ідеї, загострюють драматизм ситуацій, окреслюють конфлікти між добром і злом, світлом і темрявою, життям і смертю. Особливу роль відіграє контекстуальна антонімія, яка розширює або трансформує значення слів під впливом лексичного оточення, створюючи багатопланові образи та посилюючи психологізм. Традиційні для української поезії ХХ століття протиставлення у творчості Ліни Костенко набувають філософського, соціального й аксіологічного звучання, а індивідуально-авторські антонімічні словосполуки персоніфікують абстрактні поняття. Антитеза й оксиморон утворюють окремий пласт її поетики, передаючи парадоксальність людського буття й суперечливість історичних подій; вони виконують не лише експресивну, а й композиційну функцію, визначаючи архітектоніку твору. Антонімія в поетичній мові Ліни Костенко постає концептуальним засобом формування художнього простору, який поєднує особистісний і загальнолюдський виміри та збагачує зміст багатошаровими смисловими відтінками.

АНАЛІЗ КОМУНІКАТИВНИХ СИТУАЦІЙ СПОНУКАННЯ НА МАТЕРІАЛІ «СОЛОДКОЇ ДАРУСІ» М. МАТІОС (УКРАЇНСЬКИЙ ТЕКСТ І ЙОГО ХОРВАТСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД)

2025-11-05T16:35:55+02:00

У статті розглянуто, якими мовними засобами адресанти спонукають до дії співрозмовника, як добирають граматичні форми до таких комунікативних потреб, яку стратегію вибудовують. Матеріалом дослідження послужила драма на три життя “Солодка Даруся” Марії Матіос, мова героїв якої – це мова буковинського села з його комунікативно-поведінковими традиціями. Основну увагу було приділено тим мовним засобам, які передають вольовий вплив мовця, з побічним аналізом реплік-відповідей або невербальної компоненти ситуації. Герої твору активно послуговуються як імперативом, так і його функційно-семантичними еквівалентами, що відповідає розумінню як ситуації, так і стратегії з підбором ефективних, на думку мовця, тактик для досягнення мети. Такий аналіз не лише розкриває багатство мовних засобів для передання спонукальної інтенції (в усьому її розмаїтті: від благання до наказу), а й демонструє її дію, хай і в моделі, якою є художній текст. Також увагу звернуто на апелятивні засоби мови, які підсилюють спонукання, допомагають закцентуватися на особі адресата і ставленні до нього мовця. Наприклад, прийняте у громаді викання, перехід на ти, епітети для підсилення звертання тощо. Аналіз комунікативної ситуації дозволяє не лише описати мовні засоби, вжиті для досягнення комунікативної мети, а й зосередитися на ефекті їх використання, відстежити, чому саме так вибудовує свою розмову герой, які чинники впливають на таку комунікативну поведінку, наскільки ефективним є використання тих чи тих засобів вольового впливу. Текст “Солодкої Дарусі” багатий на різноманітні мовні одиниці із семантикою спонукання, притаманні українській мові, а тому паралельний розгляд їх перекладу на хорватську дасть змогу проаналізувати близькість цих мовних систем з погляду граматики апеляції. Усі описані ситуації можна також розглядати із погляду стилістики тексту, адже все, що служить для кращого сприйняття написаного, його впливу на реципієнта, є предметом вивчення стилістики.

ФЕМІНІСТИЧНІ АНТИУТОПІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА КАНАДСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРАХ

2025-11-05T16:37:02+02:00

У статті проаналізовано романи М. Етвуд «Оповідь служниці» та І. Роздобутько «ЛСД» як феміністичні антиутопії, написані жінками. Представниками феміністичної критики відзначалось визнання жінкою своєї вторинності, меншовартістості. Тому аналіз такого образу у літературі, створеній жінками, став об’єктом дослідження. Зазначено, що феміністичним антиутопіям притаманна критика теперішніх цінностей/умов, протиставлення сучасного суспільства умовному майбутньому, визнання чоловіка причиною нинішніх соціальних негараздів, представлення жінок не тільки рівним чоловікам, але й як творців своєї долі. Відзначено вплив філософських та релігійних концепцій сьогодення та ЗМІ, мережі Інтернет, соцмереж на формування закритого простору антиутопічного світу, поділеного на касти, закритого та ізольованого. Прослідковано поєднання рис антиутопії та жіночих романів у площині текстів феміністичних антиутопій, тему влади чоловіка над жінкою, як провідної у феміністичній антиутопії. Дія в обох творах відбувається в патріархальному суспільстві, де жінок пригнічують, центральною метафорою цього пригнічення є замовчування. Патріархальне суспільство, переважно чоловіче, зображене як тоталітарне, насильницьке, що пригнічує та нівелює жінку, робить її залежною та підвладною чоловікові. Закритий простір, кастовість, німота, відсутність навіть власного імені – те, що дозволяє визначати ці твори як антиутопічні. Феміністична антиутопія – жанровий різновид антиутопії, що зображує тоталітарне суспільство, респресивний механізм якого спрямований на придушення жіночої індивідуальності, свободи. Обидва романи спрямовані на критику гендерної нерівності, патріархальних соціальних структур, де панують чоловіки, а жінкам належить мовчати і коритись. Визнання особливого способу жіночого буття, необхідність перегляду традиційних поглядів на жіночі образи, створення соціальної історії жіночої літератури та вивчення жіночих репрезентативних стратегій – це ті питання, яких торкаються авторки у своїх романах та що дає право визначати їх як феміністичні антиутопії.

КОНЦЕПТ ЛЮБОВІ ТА ЙОГО ВЕРБАЛІЗАЦІЯ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

2025-11-05T16:39:03+02:00

Статтю присвячено вивченню концепту «любов» як складного багатовимірного явища, що має глибоке філософське, культурне й мовне підґрунтя. Виявлено, що сучасна лінгвістика інтерпретує концепт «любов» крізь призму його багатозначності та контекстуальної варіативності: від романтичного й духовного почуття до трансформативної сили й джерела емоційних переживань. Окрему увагу зосереджено на вербалізації цього концепту на лінгвістичному рівні (лексичному, морфологічному, синтаксичному, стилістичному) та його художньому відтворенню у різних літературних творах, де любов постає як родинна прив’язаність, дружність, турбота, доброзичливість і романтичне почуття. Стаття показує, що концепт «любов» є універсальним і водночас культурно детермінованим явищем, яке у мовленні набуває різноманітних форм вираження, поєднуючи когнітивні, емоційні й соціальні аспекти людського буття. У статті узагальнено результати попередніх досліджень, які демонструють багатошарову структуру концепту «любов» та його неоднорідність у відтворенні. Зокрема, виокремлено основні семантичні компоненти цього концепту, поєднання яких формує широку палітру значень і емоційних відтінків. Аналіз художніх текстів показав, що любов може бути вербалізована не лише як інтимне почуття, а й як родинна близькість, братерська підтримка, щирість і турбота у міжособистісних стосунках. При цьому важливу роль відіграють мовні засоби: звертання, пестливі слова, граматичні структури та стилістичні засоби, що підкреслюють ніжність і щирість почуттів. Показано, що в різних контекстах концепт «любов» отримує нові смислові акценти – від символу духовної єдності до маркера культурних традицій. Таким чином, дослідження доводить, що вербалізація любові у сучасних творах є не лише відображенням індивідуального досвіду, а й універсальною стратегією конструювання ціннісної картини світу. Концепт «любов» у сучасній лінгвістиці постає як багатовимірне явище, що інтегрує емоційні, когнітивні та культурні смисли. Перспективним напрямом подальших досліджень є вивчення механізмів його вербалізації у різних дискурсивних практиках, що дозволить глибше розкрити універсальність і специфіку цього феномену.

АНГЛОМОВНА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В АСПЕКТІ ПЕРЕКЛАДУ

2025-11-05T16:39:11+02:00

Стаття присвячена комплексному аналізу англомовної юридичної термінології в аспекті перекладу українською мовою. У роботі розглянуто структурно-семантичні характеристики юридичної термінології, зокрема словотвірні моделі (афіксацію, словоскладання, конверсію), морфологічну стабільність, утворення стійких словосполучень, наявність архаїзмів та латинізмів, що засвідчують спадкоємність англосаксонського права. Значну увагу приділено семантичним особливостям термінів, серед яких прагнення до моносемії у межах фахового вжитку, водночас полісемія та варіативність на стику з побутовою лексикою, високий рівень абстрактності та синонімія, зумовлена історичними контактами. Визначено основні труднощі перекладу англомовних юридичних термінів, пов’язані з відсутністю повних концептуальних відповідників в українській правовій системі, семантичною асиметрією, культурними розбіжностями та особливостями стилю англомовних юридичних текстів. З’ясовано, що ці труднощі потребують від перекладача не лише мовної, а й професійно-правової компетентності. У статті проаналізовано найпоширеніші перекладацькі стратегії відтворення термінів: калькування, використання функціональних еквівалентів, описовий переклад, транслітерація та збереження латинських виразів. Підкреслено ефективність комплексного підходу, коли поєднуються різні стратегії для досягнення точності та зрозумілості перекладу. Окреслено перспективи подальших досліджень і вдосконалення перекладацької практики: створення уніфікованих термінологічних баз, електронних корпусів паралельних текстів, упровадження сучасних цифрових технологій і розробка методичних рекомендацій для перекладачів. Зроблено висновок, що системний аналіз англомовної юридичної термінології є важливим кроком на шляху до підвищення якості перекладу та забезпечення ефективної міжнародної правової комунікації.

ПОВІСТЬ «ЇМ ДЗВОНИ НЕ ДЗВОНИЛИ» ОЛЕКСИ ГАЙ-ГОЛОВКА: ІМАГОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

2025-11-05T16:39:19+02:00

Статтю присвячено імагологічному дискурсу повісті українського діаспорного письменника Олекси Гай-Головка «Їм дзвони не дзвонили». Художня інтерпретація буття людини в тоталітарному суспільстві дозволила письменнику зобразити трагедію українського селянства, вимирання мешканців сіл під час Голодомору 1932–1933 років. Акцентовано на збереженні й дотриманні загальнолюдських та християнських цінностей, традицій, моралі, що є основою української душі, яка не приймає чуже – більшовицьке. Вказано, що у творі нав’язування ідей радянською владою приводить до руйнування побуту селян, релігійних основ. Насильницьке насадження Чужого стає причиною знищення Свого, рідного: села Світле, Вишеньки із споконвічними традиціями перетворилися на пустку. З’ясовано, що концепт «чужий» вживається у значенні ворожий, зловіщий, загрозливий. Засвоєння споконвічного культурного коду українців відбувається через збереження сакральних національних стереотипів (Свого) та відмежування від совєтського (Чужого). Зазначено, що проєктуючи на тогочасну дійсність біблійні мотиви, письменник органічно вписує їх у сюжетну канву твору. Через образи з Святого Письма (раю – пекла, Каїна й Авеля), Заповіді Божі автор віддзеркалює трагедію українського селянства. Образи українських селян, священника постають особистостями, що шанують традиції, загальноприйняті норми моралі, зберігають силу духу в час трагічних подій. Документальна основа твору та автобіографічний досвід (прототипами персонажів повісті стала родина письменника) акумульовано через біблійні істини, духовну енергію слова Божого, філософію буття українського народу. Текстова присутність образів розгортається в імагологічному аспекті «своє/чуже», власне українське і нав’язане владою.

СТРУКТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗБРОЇ

2025-11-05T16:40:22+02:00

Дослідження присвячено виявленню структурних моделей, за якими утворюються англійські терміни зброї, виявленні продуктивності цих моделей. Актуальність дослідження зумовлена становленням та розвитком Української держави, її виходом на міжнародну арену як повноправного члена світового співтовариства, що передбачає тісну міжнародну співпрацю. Запорукою успішної інтеграції є, зокрема, оперування систематизованою та стандартизованою лексикою у тих галузях, які найчастіше є предметом обговорень на державному рівні. У сучасних умовах війни, коли країни усього світу надають військову підтримку стандартизація термінології військової галузі, зокрема підмови зброї вкрай необхідна. В умовах повномасштабного вторгнення російських військ на територію нашої держави військова термінологія знаходиться у фокусі уваги дослідників, перекладачів та користувачів. Збройова лексика займає особливе місце в ряді спеціальних мов. Сучасна мова зброї має не лише обмежений набір термінологічної лексики, що виражає концепції озброєння, а також ряд структурних та функціональних особливостей, які є основоположними для всього людського суспільства. У результаті проведеного аналізу структурних характеристик англійської термінології зброї виявлено, що однокомпонентні терміни досліджуваної галузі становлять 53% від загальної кількості. Переважна більшість однокомпонентних термінів утворена афіксальним способом. До найпродуктивніших суфіксів, за допомогою яких утворюються англійські терміни зброї, належать такі: -er, -ing, -tion, -ent, -ity, -less,-ant, -or; -ture, -ment, -ive, -ed, -able, -ion, -ance, -ness, -age. Серед представлених для аналізу термінів, двокомпонентні становлять 16 % від загальної кількості із структурними моделями A+N, N+N, N+of+N. Трикомпонентні терміни складають 11%. Моделі: N+A+N, A+N+N, A+N+N, N+N+N. Моделі чотирикомпонентних тремінів складають 10%: N+N+N+N, A+A+A+N, A+A+N+N, A+N+N+N, A+N+A+N, N+A+A+N. Менш чисельними виявились п’ятикомпонентні (3%) та шестикомпонентні (2%) термінологічні одиниці: N+N+A+A+N, N+A+A+A+N, A+N+of+A+N+N; A+A+N+N+N+N, N+A+A+A+N, A+N+A+N+N+N. Терміни-абревіатури складають 5% англійських термінів зброї, зокрема ініціалізми (2%), пропуск голосних (1,5 %), скорочення складів або фрагментів вихідної фрази (1,5 %).

СПЕЦИФІКА МЕТАФОРИЗАЦІЇ ЗА МОДЕЛЛЮ ВПАДАТИ + В/У +ЩО В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ОКСАНИ ЗАБУЖКО

2025-11-05T16:40:32+02:00

У статті досліджено специфіку метафоризації за структурно-семантичною моделлю впадати + в/y + що в художній прозі Оксани Забужко. Мета цієї праці – проаналізувати та класифікувати метафоризації за моделлю впадати + в/у +що та, описати специфіку таких метафоризацій в ідіостилі письменниці. Для формування фактологічної бази дослідження застосовано корпусний підхід. У Генеральному регіонально анотованому корпусі української мови (ГРАК-18) було створено підкорпус текстів О. Забужко, її сучасників та сучасниць. Аналіз показав, що у прозі Оксани Забужко найбільш продуктивною є модель СТАН – ЦЕ ВМІСТИЩЕ, яка реалізується у численних контекстах із дієсловами впадати / западати. Її семантичне поле охоплює різні сфери: психоемоційні стани (впадати в розпач, у тишу), фізіологічні процеси (впадати в сон, в анабіоз), соціальні явища (впадати в дописемне варварство), культурні й мистецькі прояви (впадати в ритм), часову категорію (впадати в час), а також мовленнєву діяльність (впадати в мову). Окрему групу становлять метафори на зразок ОКО – ЦЕ ВМІСТИЩЕ, що актуалізуються у фразеологізмі впадати в око. У текстах Забужко цей образ виходить за межі традиційного зорового сприйняття, трансформуючись у символ об’єктивації знання та інтерпретації дійсності, що вирізняє її ідіостиль. Порівняльний аналіз із корпусами сучасників і сучасниць показав, що в їхніх текстах домінують традиційні реалізації моделей ЕМОЦІЙНИЙ СТАН – ЦЕ ВМІСТИЩЕ та ОКО – ЦЕ ВМІСТИЩЕ, тоді як у Забужко простежується їхнє послідовне розширення й переосмислення. Дослідження підтверджує, що метафора у прозі Оксани Забужко виходить далеко за межі тропеїчного рівня, постаючи як когнітивний інструмент інтелектуалізації досвіду. Її особливість полягає у здатності репрезентувати абстрактні поняття через образи вмістища, що надає текстам глибини, інтерпретаційної відкритості та емоційної насиченості.

СЛЕНГ ЯК ЗАСІБ ЕМОТИВНО-ЕКСПРЕСИВНОГО ВИРАЖЕННЯ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПТУ «ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ» (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ КАРИ ХАНТЕР “CLOSE TO HOME”)

2025-11-05T16:40:41+02:00

Стаття присвячена вивченню дослідженню сленгу як засобу емотивно-експресивного вираження в межах концепту ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ на матеріалі роману Кари Хантер Close to Home. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою увагою до лінгвістичних аспектів crime fiction, зокрема використання сленгових одиниць для створення жанрової атмосфери та передачі емоційного забарвлення мови персонажів. Як зазначає В. Еванс, мова не лише відображає концептуальну структуру, а й сприяє її формуванню, що підтверджує важливість аналізу мовних засобів у літературних текстах. Крім того, концепт ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ охоплює не лише суто логічний процес розкриття злочину, а й драматичну взаємодію між персонажами, де сленг відіграє роль маркера соціальної ідентифікації та емоційного вираження. Об’єктом дослідження є концепт ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ у жанрі crime fiction, а предметом – сленгові лексеми, що виконують емотивно-експресивну функцію. Аналіз базується на корпусі сленгізмів, відібраних із тексту роману. У процесі дослідження використано метод суцільної вибірки, метод статистичного аналізу, контекстуальний метод та описовий метод для виявлення та деталізації особливостей вживання сленгу в межах концепту ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ. Метою роботи є аналіз емотивно-експресивного потенціалу сленгової лексики у кримінальному романі, що передбачає виконання таких завдань: 1) визначити особливості вживання сленгу в детективному дискурсі; 2) класифікувати сленги-емотиви за їхньою функціональною спрямованістю; 3) виявити соціолінгвістичні аспекти використання сленгу в професійному середовищі поліції та кримінального світу. Результати дослідження свідчать, що сленг у детективній прозі є важливим засобом стилізації мовлення, створення реалістичності діалогів та посилення жанрової атмосфери. Виділено три основні групи емотивів: експресиви (вигуки, лайка), номінативи з первинним емотивним змістом (лексеми, що виражають емоційні стани), номінативи з включеними смислами (сленгізми, що передають оцінне ставлення мовця). Аналіз показав, що найбільш продуктивною групою є експресиви (66 %), які надають тексту динамічності та емоційного напруження. Таким чином, використання сленгу в рамках концепту ДЕТЕКТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ сприяє не лише ідентифікації персонажів, а й створенню соціокультурного тла, яке підсилює жанрові особливості crime fiction.

ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ТЕРМІНОСИСТЕМІ «МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК»

2025-11-05T16:40:51+02:00

У статті розглянуто продуктивні словотвірні процеси в неологіїяк: конверсія, афіксація, компресія тощо. Досліджувані неологізми поділено на кілька семантичних груп, що позначають поняття, які пов’язані з мобільними телефонами, запозичення – як елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо). Проте навіть у найґрунтовніших дослідженнях з неології немає узагальненого структурного та лексико-семантичного аналізу неологізмів досліджуваної сфери «мобільний зв’язок». Інтенсивне впровадження мобільних і комп’ютерних технологій у життя сучасного суспільства, зумовлюють перманентну появу інформаційних неологізмів, які виконують у мові номінативну функцію. Стверджується, що неологізм – це слово–термін, яке за єдністю форми та змісту у порівнянні з уже існуючими у словниковому фонді мовними одиницями є новим і входить у використання носія мови, тобто лексична одиниця, що сприймається як нова протягом деякого часу більшістю членів певної комунікативної спільноти. Акцентовано на тому, що нові слова, терміни мобільного зв’язку, що виникають у наслідок дії внутрішніх чинників мовного процесу, також пов’язані з дією внутрішніх законів мови – закону аналогії, закону мовної економії, тенденції до однотипності тощо. Для адекватного розуміння семантики неологізму, потрібно знати не лише його морфологічну будову, а й відмінність від загальновживаного слова, а також його конотацію, особливості контекстуального функціонування у спеціальних текстах. Виокремленоключові групи неологізмів: назви пристроїв та їх типи, явища, які пов’язані з пристроями; програми та додатки; фізичні, психологічні та ментальні проблеми, які виникають унаслідок надлишкового користування мобільними телефонами; комплектуючі та запчастини мобільних телефонів; додаткові пристрої та аксесуари тощо. Перспектива подальших досліджень вбачається у конотативному потенціалі розвитку сфери мобільних технологій, появи у ній все більшої кількості неологізмів, які потребують нових наукових розвідок.

РИТМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

2025-11-05T16:41:01+02:00

Метою цього дослідження є визначення ритмоструктур англомовного та україномовного спілкування. Залежність ритмічної структури мовних реалізацій від їхньої стилістичної модифікації і модально-емоційної забарвленості висловлювання зумовила методологію проведення аналізу проблеми. Стилістична та емфатична маркованість просодії призводить до варіативності інтонаційних моделей, у тому числі ритмічних структур синтагм. Як свідчать результати дослідження, спільним для обох мов є випадки повної втрати головного наголосу, його переміщення на місце другорядного наголосу. Руйнуються звичні стереотипи акцентно-ритмічної організації синтагм чи окремих слів за рахунок використання нестандартних способів реалізації наголосу: різкого підвищення гучності, зміни напрямку руху основного тону та збільшення інтервалу його зміни, появи паузи між частиною слова з другорядним наголосом та складом, що несе на собі головний наголос. Характерним способом комплексного використання просодичних засобів при фонетичному оформленні розмовного стилю є різноманітність характеру шкали, яка використовується для оформлення синтагми залежно від модально-емоційного забарвлення висловлювання. Якщо в емфатично-нейтральній мові нормативним вважається використання ступінчастої шкали (склади в межах однієї ритмогрупи вимовляються на одному рівні), або монотонної шкали (ненаголошені склади в межах ритмогрупи продовжують рух тону ударних складів), то в емфатично маркованій мові характер руху тону в ритмогрупі має форму скандентної шкали.

ДВОКОМПОНЕНТНІ КОМПОЗИТИ ТЕРМІНОСФЕРИ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ: СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)

2025-11-05T16:41:10+02:00

Статтю присвячено опису продуктивних структурних моделей двокомпонентних композитів терміносфери електроніки та електронних комунікацій (на матеріалі німецької мови). Об’єктом дослідження є складні терміни в німецькій термінології галузі електроніки та електронних комунікацій. Предмет вивчення – структурні особливості двокомпонентних композитів указаної терміносфери. Мета статті полягає в описі структури німецькомовних двокомпонентних термінів галузі електроніки та електронних комунікацій. Її досягненню сприятиме розв’язання таких завдань: 1) інвентаризувати сукупність термінів-двокомпонентних композитів галузі електроніки та електронних комунікацій, що головним чином формують склад аналізованої терміносистеми; 2) вивчити компонентний склад виявлених композитів як результату словоскладання; 3) встановити продуктивність структурних типів терміноодиниць. Досліджено праці вчених, у яких студіюються підходи до вивчення терміносистем, виокремлення видів лексики фахових мов, розглядаються питання розвитку термінологій. Встановлено, що продуктивними структурними моделями двокомпонентних композитів у аналізованій терміносфері є такі: S+S, V+S, Adj+S, Num+S. Перед усім іменники, дієслова та прикметники виступають як перші компоненти композитів, менш частотні на першій позиції числівники. Гібридні (змішані) композити не є характерними для досліджуваної терміносфери. Композитні лексеми, що аналізувалися, утворено переважно складанням власне питомих німецькомовних компонентів. Перспективи подальших досліджень автори вбачають у вивченні питання перекладу термінів-композитів терміносфери електроніки та електронних комунікацій та особливостей їхнього функціонування у фахових текстах. Перспективним напрямком видається також вивчення аброутворень указаної терміносфери, зокрема комбінованих абревіатур, а також буквених скорочень та акронімів.

МЕНЕДЖМЕНТ КІБЕРЗАХИСТУ ТА МОВНА ПОЛІТИКА: РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

2025-11-05T16:44:59+02:00

У статті досліджується взаємозв’язок між менеджментом у сфері кіберзахисту та мовною політикою, з акцентом на роль української професійної термінології у забезпеченні ефективної комунікації між фахівцями. Проаналізовано сучасний стан української терміносистеми кіберзахисту, визначено поширені проблеми перекладу та наведено приклади стандартизованих відповідників для широко вживаних англомовних термінів. Особливу увагу приділено ризикам, що виникають через термінологічну неузгодженість, яка може спричиняти непорозуміння у процесі реагування на інциденти та міжнародної співпраці. У роботі підкреслюється необхідність розроблення єдиних стандартів перекладу, створення офіційних глосаріїв і впровадження української кіберзахисної термінології в освітні та нормативні документи. Зроблено висновок, що мовна уніфікація є не лише технічною потребою, а й важливим чинником національної безпеки та цифрового суверенітету.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ФОРМУВАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

2025-11-05T16:45:10+02:00

У статті досліджено вплив штучного інтелекту на розвиток мовної компетентності в умовах цифрової трансформації освіти. На основі опитування 100 респондентів – студентів, викладачів та користувачів освітніх платформ – проаналізовано частоту використання, ефективність, переваги та недоліки застосування ШІ у процесі вивчення англійської мови. Результати дослідження свідчать про активне впровадження ШІ в освітній процес, зокрема як інструменту для тренування мовлення, генерації навчальних матеріалів, перевірки письма та перекладу. Більшість учасників відзначили високий рівень задоволеності від використання ШІ та планують продовжувати його інтеграцію у мовне навчання. Водночас виокремлено ризики – зниження критичного мислення, надмірна залежність від технологій, відсутність емоційного й культурного контексту. Особливу увагу приділено ролі викладача, яка, попри поширення цифрових рішень, залишається незамінною завдяки емоційній взаємодії, мотивації та персоналізації навчального процесу. Визначено, що живе спілкування, підтримка та індивідуальний підхід є тими цінностями, які не здатен повноцінно замінити жоден алгоритм. ШІ не витісняє викладача, а радше змінює його функції, зосереджуючи увагу на розвитку навичок комунікації, критичного мислення та міжособистісної взаємодії. Зроблено висновок про необхідність балансу між технологічною ефективністю та людяністю в освіті. Запропоновано рекомендації щодо поєднання ШІ та традиційного навчання, розвитку цифрової грамотності та збереження педагогічної взаємодії як ключового чинника формування мовної компетентності.

СЛОВОТВІР І ПЕРЕКЛАД ОКАЗІОНАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ У РОМАНІ «ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОГО СЕКСУ» ОКСАНИ ЗАБУЖКО

2025-11-05T16:45:18+02:00

У статті досліджено способи словотвору оказіональних дієслівних новацій у романі Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу», а також перекладацькі стратегії їх відтворення в англомовному перекладі Галини Гринь. Актуальність теми зумовлена необхідністю адекватної міжмовної трансляції сучасної української літератури, яка не лише відображає глибокі соціокультурні трансформації, а й репрезентує унікальні мовні інновації, що становлять вагому частину ідіостилю автора. Оказіоналізми, зокрема дієслівні, виконують у тексті Забужко низку важливих функцій – від експресивного й емоційного підсилення до створення іронічного або метафоричного ефекту. У перекладі ці мовні інновації часто становлять складність через їхню культурну маркованість, стилістичну багатошаровість та словотвірну унікальність. У статті здійснено ґрунтовний порівняльний аналіз низки дієслівних оказіоналізмів, виявлено ступінь збереження їхньої семантики, прагматики та стилістичного навантаження в перекладі. Аналіз також охоплює дієслова-юкстапозити, оказіональні дієприслівники, дієприкметники, утворені черезступеневим способом. Встановлено, що перекладачка, як правило, вдається до стратегії семантичної еквівалентності, іноді – до описових трансформацій або культурної адаптації. Це дозволяє зберегти загальне значення та комунікативну інтенцію, однак часто призводить до зниження експресивної та стилістичної виразності оригіналу. Особливо відчутними виявляються втрати, пов’язані з українськими історико- культурними конотаціями та мовною грою. У ряді випадків іронічність, насиченість підтексту чи фонетична структура оказіоналізму нейтралізуються задля досягнення більшої зрозумілості для реципієнта перекладу. Отже, зроблено висновок, що хоча переклад загалом передає основний смисл і прагматичне навантаження, збереження словотвірної унікальності та стилістичної глибини авторського тексту потребує особливої уваги та тонкого балансу між буквальною точністю і функціональною адекватністю. Отримані результати можуть бути корисними для дослідників перекладу художніх текстів.

ЛЕКСИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОМОВ TED TALKS НА ТЕМУ ОСВІТИ

2025-11-05T16:47:32+02:00

Стаття присвячена дослідженню лексичних та структурних особливостей промов TED Talks на тему освіти. TED Talks є важливим інструментом для поширення ідей та інновацій в освітньому просторі, тому вивчення мовних засобів, які використовуються спікерами, є актуальним. Висвітлено специфіку лексичних одиниць та риторичних прийомів, які сприяють ефективній комунікації з аудиторією, а також аналіз способів організації промов, що допомагають передавати складні ідеї у доступній формі. Проаналізовано ряд виступів TED Talks, присвячених різним аспектам освіти, зокрема інноваціям, педагогічним методам, розвитку критичного мислення в навчальному процесі. Виявлено, що для емоційного впливу на аудиторію, спікери використовують засоби фасцинації. Наприклад, тропи (метафори, епітети, алегорії, метонімії, гіперболи) та риторичні фігури (риторичні запитання, оклики, інверсії, хіазми, іронія). Особливу увагу приділено структурі виступів, де переважає логічна послідовність подачі інформації: від введення і постановки проблеми до висвітлення рішень та завершення закликами до дії. Спікери TED Talks застосовують чіткі вступи, аргументовані основні частини та завершення, що створює відчуття цілісності, завершеності виступу. Ця структура допомагає слухачам краще зрозуміти та запам’ятати інформацію. Як правило, структура виступу дотримується правил “золотого перетину” та “закону краю” та допомагає краще запам’ятати найголовніші ідеї з виступу. Слід зазначити, що промови TED Talks на тему освіти є ефективними завдяки поєднанню чіткої структури, емоційної виразності та змістовного наповнення. Зроблено висновок, що TED Talks є яскравим прикладом успішного публічного виступу, що поєднує академічну точність і емоційну доступність, що особливо важливо в контексті освіти.

АМБІВАЛЕНТНА ЖІНОЧНІСТЬ У ВІКТОРІАНСЬКИХ МІФОЛОГІЧНИХ АЛЮЗІЯХ

2025-11-05T16:47:39+02:00

Міфологічні алюзії у вікторіанських романах відіграють ключову роль у концептуалізації жіночності, віддзеркалюючи та переосмислюючи складні й суперечливі погляди епохи на жіночу природу. У статті досліджується, як письменники-вікторіанці використовували біблійні та греко-римські міфи не лише як літературні прийоми, але й як інструменти для стилістичної та ідеологічної характеристики жіночих образів. У статті виділено та проаналізовано основні стилістичні функції міфологічних алюзій: антономазія, що замінює ім’я героїні на міфологічний архетип (наприклад, Даліла чи Єва); порівняння, яке зіставляє окремі якості героїні з репрезентативними рисами міфологічних фігур та використання епітетів, утворених від алюзій (angelical, demoniacal). Такий підхід дозволяє авторам створювати багатогранні портрети, де жінка може бути одночасно «ангелом» і «демоном», Дівою Марією та Євою-спокусницею. Особлива увага приділяється амбівалентності чоловічого сприйняття жіночності. З одного боку, чоловіки ідеалізують жінок, порівнюючи їх з невинними ангелами або романтизованими німфами, що, однак, часто слугує лише для їхньої об’єктивації та відмови від розуміння їхньої духовної глибини. З іншого боку, з’являються образи, що кидають виклик патріархальним стереотипам, як-от незалежна та неприборкана Діана. Дослідження також розглядає, як зміна джерел міфологічних алюзій – від християнських сюжетів до грецьких міфів – відображала ширші культурні тенденції епохи, зокрема песимізм та інтерес до природного, «тваринного» начала. Образи напівжінок-напівтварин (Медуза, німфи) свідчать про вікторіанське захоплення та водночас страх перед ірраціональною, непідкореною стороною жіночої природи. Боротьба героїнь за власну ідентичність, відбита в алюзіях на Мелюзіну, показує, як жінки намагалися вийти за межі традиційних ролей. У підсумку, міфологічні алюзії у вікторіанській літературі є не просто літературною технікою, а динамічним засобом відображення складного поняття жіночності в контексті соціокультурних змін XIX століття.

СТРАТЕГІЇ ТА ТЕХНІКИ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НОВИННИХ ТЕКСТІВ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

2025-11-05T16:47:45+02:00

Стаття присвячена висвітленню основних тенденцій у міждисциплінарних дослідженнях сучасних перекладознавчих наук, з акцентом на стратегіях і техніках, що використовуються при перекладі та адаптації українських новинних текстів англійською мовою. У цифрову епоху електронні ЗМІ швидко розширюються, охоплюючи дедалі більшу онлайн-аудиторію. Глобалізація сприяє як локалізації новинних веб-сайтів, так і їх ретельному перекладу на різні мови. Укрінформ, національне інформаційне агентство України, відіграє центральну роль у цьому процесі, надаючи новини українською, англійською, німецькою, іспанською, французькою, японською та польською мовами. Дослідження є актуальним через зростаючий попит на точний і культурно обумовлений переклад українських новин для міжнародних читачів, що поєднує ясність, точність і виразність. Переклад українських новин передбачає як лінгвістичні процеси, так і адаптивні стратегії, щоб зробити контент доступним, зрозумілим і цікавим для нефахової аудиторії. Ці стратегії включають лексичну модифікацію, граматичну реструктуризацію, стилістичну адаптацію, транслітерацію, відстеження, скорочення або додавання інформації, реорганізацію та реструктуризацію речень. Стратегії відбору та редагування допомагають переформулювати та контекстуалізувати інформацію, зберігаючи як точність, так і виразні, емоційні якості новинного дискурсу. Фільтрування та транседітування адаптують контент до очікувань глобальної аудиторії. Ці стратегії перекладу долають мовні та культурні відмінності, зберігаючи надійність, узгодженість та загальну виразність. Вони забезпечують інформативність та високу увагу до українських новин, дозволяючи їм резонувати з широкою міжнародною аудиторією та сприяти кращому розумінню українських поглядів у глобальному медіапросторі.

СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ЯК ВИДУ МОВНОЇ ГРИ

2025-11-05T16:47:52+02:00

У статті розглядається феномен прецедентних явищ як різновиду мовної гри в межах науково-популярного дискурсу. Прецедентні феномени, зокрема прецедентні імена, вислови та алюзії, можуть виконувати лудичну функцію за умови, що вони водночас є проявами семантичної або контекстуальної несумісності та служать засобами увиразнення дискурсу. У такому випадку їх використання не лише пожвавлює текст, а й виконує парольну функцію – допомагає ідентифікувати автора як належного до певної соціальної або культурної групи та звертається до аналогічного досвіду цільової аудиторії. У статті запропоновано класифікацію шести стратегій перекладу прецедентних феноменів: прямий переклад, частковий словниковий відповідник, функційний відповідник, включення коментаря до тексту, використання виноски та вилучення прецедентного елементу. Окрему увагу приділено випадкам трансформації або втрати символічного навантаження внаслідок адаптації до цільової культури. Автор також наголошує на важливості дотримання балансу між еквівалентністю та адекватністю перекладу в межах інтертекстуального перенесення, особливо коли йдеться про імена персонажів, алюзії на культурні тексти, популярні пісні чи літературні твори. Таким чином, стаття не лише пропонує типологію перекладацьких стратегій, а й формулює важливі висновки щодо їх ефективності з позицій перекладознавства, прагматики та когнітивної лінгвістики. Шість стратегій перекладу включають такі: 1. використання прямого (словникового) перекладу; 2. вибір часткових лексичних відповідників; 3. вибір непрямих (функціональних) відповідників; 4. введення контекстуального доповнення (коментар перекладача безпосередньо в тексті); 5. введення зовнішнього доповнення (коментар перекладача у вигляді примітки в кінці книги або розділу); 6. вилучення. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно може бути використане для удосконалення методик викладання художнього та науково-популярного перекладу, а також слугувати основою для подальших досліджень у сфері міжкультурної комунікації.

ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ МАНІПУЛЯТИВНІ СТРАТЕГІЇ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

2025-11-05T16:47:59+02:00

Статтю присвячено опису типових вербальних і невербальних маніпулятивних стратегій і тактик в таких популярних соціальних мережах, як Facebook, Instagram, Twitter, TikTok. У роботі охарактеризовано основні вербальні та невербальні засоби маніпулятивного впливу в соціальних мережах у контексті сучасної цифрової комунікації. Визначено, що соціальні платформи, забезпечуючи швидкий обмін інформацією та персоналізований доступ до контенту, створюють сприятливе середовище для поширення маніпулятивних стратегій, які впливають на когнітивний, емоційний та поведінковий рівні користувачів. Висвітлено специфіку функціонування маніпулятивних повідомлень у мережевому дискурсі, зокрема їхню здатність формувати інформаційні «кокони», підсилювати групове мислення та знижувати рівень критичного осмислення. Проаналізовано основні комунікативні стратегії, до яких належать використання позитивної лексики, апеляція до авторитету, ефект натовпу, спотворення фактів, іронія та сарказм, а також залучення візуальних і паралінгвальних елементів (зображення, кольори, емодзі, GIF-анімації, меми). Охарактеризовано взаємодію вербальних і невербальних ресурсів, що підсилює переконливість маніпулятивних повідомлень та забезпечує їхній вплив як на раціональну, так і на підсвідому сферу сприйняття. Визначено роль когнітивних упереджень (ефект підтвердження, евристика доступності) у підвищенні ефективності маніпулятивних технологій. Висвітлено особливості нейролінгвістичного програмування як інструмента створення асоціацій і дисоціацій, що спрямовують оцінку та інтерпретацію інформації. Проаналізовано приклади з українського сегмента соціальних мереж, які демонструють реальні механізми інформаційного впливу в умовах війни та суспільно-політичної нестабільності. Зроблено висновок, що маніпуляція в соціальних мережах є багатовимірним комунікативним явищем, яке потребує міждисциплінарного дослідження з позицій лінгвістики, психології та медіазнавства.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ КОМУНІКАЦІЇ У ФОКУСІ КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНОЇ ПАРАДИГМИ ЗНАННЯ

2025-11-05T16:48:07+02:00

З другої половини 60-х років центром уваги лінгвістів стає мовленнєва діяльність та її продукти дискурс та зв’язний текст. Говорячи про текст як про предмет лінгвістичного дослідження, слід визнати, що саме поняття й досі трактується по-різному, не дивлячись на вже розроблені аспекти теорії тексту, методологію та врешті-решт термінологію. Текст характеризується як макрознак, відзначається єдність текстового значення та неподільність смислоутворюючого принципу. Використання певних властивостей тексту у процесі комунікативної та когнітивної діяльності є комунікативно-когнітивною організацією тексту. Застосування глобальних властивостей тексту, що співвідноситься з його статусом цілісного комунікативно-когнітивного інструменту, визначимо як стратегії тексту, а витікаючі з цього певні дії з елементами тексту, а наслідки таких дій разом з елементами тексту – тактиками. Перелік стратегій і тактик тексту не є сталим, тому що текст – це продукт мовлення, яке в свою чергу, є втіленням процесу відображення картини світу в нашій свідомості, що неможливо без взаємодії науки про мову з суміжними гуманітарними науками, а саме: психолінгвістикою, логікою, соціологією. Під дискурсом розуміють обов’язковий облік екстралінгвістичних факторів, фактору адресанта та адресата, їх комунікативні інтенції, ролі, ситуацію спілкування. Дискурс як ієрархічно конструйована складна система складається з трьох рівнів, а саме: формально-семіотичного, когнітивно-інтерпретуючого та соціально-інтерактивного. Поняття ‘дискурс’ співвідносне з поняттям ‘текст’ і характеризується аналогічними з текстом ознаками – завершеністю, цілісністю, зв’язністю тощо, проте й відрізняється від останнього тим, що розглядається одночасно і як процес (з урахуванням впливу соціокультурних, екстралінгвістичних та комунікативно-ситуативних факторів), і як результат у вигляді фіксованого тексту. У тексті елементи мови доступні безпосередньому спостереженню реципієнта й подані здебільшого в статиці. У дискурсі певна частина лінгво-комунікативних елементів недоступна для безпосереднього спостереження реципієнта (наприклад, інтонація і просодія можуть бути відтворені лише за допомогою звуковідтворюючої апаратури), а всі компоненти висловлювання дані переважно в динаміці.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ МИРОСЛАВИ СТЕФАНЮК В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРНІЙ ШКОЛІ ПЕРЕКЛАДУ

2025-11-05T16:48:13+02:00

У статті розглядається творча діяльність Мирослави (Миросі) Стефанюк – однієї з провідних представниць української діаспорної перекладацької школи, яка протягом чотирьох десятиліть здій- снює активну роботу з популяризації української поезії в англомовному світі. Авторка статті аналізує життєвий і професійний шлях М. Стефанюк, зокрема її освітню, громадську та правозахисну діяльність, а також перекладацький доробок. Акцентовано увагу на її внеску в репрезентацію української культури в умовах еміграції, а також на особливостях її перекладацького стилю. Переклади М. Стефанюк охоплюють твори представників кількох поколінь українських поетів – від дисидентів до сучасних авторів. Її робота є прикладом культурного мосту між Україною та західним світом, сприяючи ширшому розумінню української літературної традиції. У контексті загальної гуманітарної стратегії переклад розглядається як форма культурної дипломатії, збереження ідентичності та інтелектуального спротиву. Дослідження підкреслює унікальне поєднання перекладацької майстерності та громадянської активності в постаті М. Стефанюк, що робить її винятковою в історії українського перекладу. Також простежується взаємозв’язок між особистим досвідом еміграції, діаспорного життя та глибиною перекладацького розуміння, притаманного М. Стефанюк як носійці двох культурних традицій. Особливу увагу у статті приділено межам перекладацької інтерпретації етносимволіки українських поетичних першотворів та арсеналу перекладацьких рішень Миросі Стефанюк, які формують її унікальний перекладацький стиль. Матеріал може становити інтерес для дослідників перекладознавства, культурології, діаспорних студій та сучасної української літератури.

ПРИКМЕТНИКИ БЕЗВІДНОСНОЇ МІРИ ЯКОСТІ У СТЕПОВИХ ГОВОРАХ ПІВДЕННО-СХІДНОГО НАРІЧЧЯ

2025-11-05T16:48:19+02:00

У статті наведено семантико-словотвірну таксономію виявів категорії безвідносної міри якості у говорах південно-східного наріччя. Проаналізовано специфіку діалектних прикметників безвідносної міри якості: деталізовано семантичну структуру прикметників недостатнього й надмірного ступенів вияву ознаки, моделі їх творення й засоби вираження, визначена продуктивність способів діалектного словотворення. Джерельною базою слугували регіональні діалектні словники В. Чабаненка, А. Москаленка, О. Бондаря, до аналізу залучено близько ста форм прикметників безвідносної міри якості, як і інші форми діалектних прикметників, для ідентифікації яких використано методи словотвірного моделювання, описовий, компонентного аналізу. З’ясовано, що в обстеженому діалектному матеріалі трапляється винятково синтетична форма недостатнього ступеня якості, яка утворюється від вихідної прикметникової форми за допомогою суфікса -уват(-юват) та ідентифікується за двома семантико-словотвірними типами: подібності й градуальності ознаки, що пояснюється модифікаційним і мутаційним значенням вказаного суфікса. Прикметників градуального щодо ознаки семантико-словотвірного типу зафіксовано найбільше, що свідчить про пріоритетність використання цього словотворчого засобу для фіксації недостатнього ступеня вияву ознаки в розмовно-діалектному мовленні степової зони. Попри те, що в говорах південно-східного наріччя паритетно представлено як мутаційне, так і модифікаційне значення суфікса -уват(-юват), маркерного для вираження безвідносної міри якості прикметників, матеріал схиляє до висновків про те, що цей суфікс все ж ідентифікувальний у степових говорах на позначення слабкого ступеня вияву ознаки. На відміну від літературної форми мови, де більша сукупність засобів формує словотвірну категорію надмірного ступеня вияву ознаки, в аналізованих говорах, як фіксують обстежені словники, навпаки, є небагато фіксацій надмірної інтенсивності ознаки, а типовими при утворенні прикметників із семантикою надмірності є суфікси-юч-, -ющ- та префікси з-, за-.Отже, в аналізованих говорах словниками зафіксовано дещо обмежену лексико-словотвірну парадигму для вияву надмірної інтенсивності.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ BEAUTY В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2025-11-05T16:48:24+02:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню концепту BEAUTY в англійській мові з позицій когнітивної лінгвістики та культурно-ціннісного аналізу. У роботі окреслено теоретико-методологічні засади вивчення концептів як базових одиниць концептосфери, що акумулюють знання, досвід і цінності людства. Особливу увагу приділено багатовимірності концепту BEAUTY, яка виявляється у поєднанні універсальних і культурно специфічних характеристик, що віддзеркалюють як усталені філософсько-естетичні традиції, так і динамічні соціокультурні практики сучасності. На матеріалі лексикографічних джерел та мовного вжитку визначено основні лексико-семантичні поля, що беруть участь у його вербалізації: естетичне, фізіологічно-антропологічне, природне, морально-духовне, артефактне й емоційно-оцінне. Естетичне поле формує ядро концепту, фокусуючись на зовнішній привабливості людини, тоді як інші поля розширюють його семантичні межі та забезпечують зв’язок з культурою, мораллю, мистецтвом і почуттєвим досвідом. Досліджено метафоричні моделі, серед яких провідними є КРАСА ЯК СВІТЛО, КРАСА ЯК КВІТКА, КРАСА ЯК СКАРБ, КРАСА ЯК СИЛА, КРАСА ЯК МОЛОДІСТЬ та КРАСА ЯК ГАРМОНІЯ ДУХУ. З’ясовано, що вони відображають універсальні когнітивні асоціації, з одного боку, і репрезентують специфічні культурні маркери англомовної спільноти – з іншого, слугуючи засобом відображення аксіологічних ідеалів суспільства. Розглянуто також оцінні моделі, які віддзеркалюють індивідуальне й колективне сприйняття краси, поєднуючи позитивні характеристики (stunning, marvelous, breathtaking) і негативні (plain, ugly, hideous), що визначають межі соціально прийнятного. Установлено, що концепт BEAUTY виконує інтегративну функцію, поєднуючи фізичний, емоційний, духовний і соціокультурний виміри, та постає важливим маркером аксіологічних орієнтирів англомовної картини світу, водночас відкриваючи перспективи для міжкультурних і перекладознавчих досліджень.

АНГЛОМОВНА БІЗНЕС-ТЕРМІНОЛОГІЯ: ДІАХРОНІЧНИЙ АСПЕКТ

2025-11-05T16:48:33+02:00

Статтю присвячено комплексному аналізу англомовної бізнес-термінології у діахронічному аспекті. Актуальність дослідження зумовлена провідною роллю англійської мови як міжнародної лінгва франка у сфері бізнес-комунікації, що робить її терміносистему важливим інструментом глобальної взаємодії. Метою статті є виявлення основних етапів становлення бізнес-лексики англійської мови, визначення способів формування та трансформації термінів у різні історичні періоди, а також окреслення сучасних тенденцій її розвитку. Дослідження базується на матеріалах тлумачних словників та спеціалізованих енциклопедій. Використано описовий метод, етимологічний аналіз, зіставний підхід. Розкрито, що в XVI–XVII століттях бізнес-лексика англійської мови формувалася переважно за рахунок запозичень із латини, французької та нідерландської мов (cargo, tariff, finance, merchant, bank). У XVIII столітті відбувається інституціалізація фінансово-економічної термінології, з’являються поняття, пов’язані з банківською справою та біржовою діяльністю (banknote, shareholder, insurance, stock). XIX століття позначене індустріалізацією та розвитком виробничої лексики (industry, management, productivity, marketing). У ХХ столітті на перший план виходять абревіація та стандартизація термінів (GDP, WTO, IMF, CEO), що відповідає потребам міжнародної економічної комунікації. Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується появою термінів, пов’язаних із цифровою економікою та інноваційними бізнес-моделями (e-commerce, startup, blockchain, cryptocurrency, fintech). Визначено сучасні тенденції функціонування бізнес-термінології: глобалізація та інтернаціоналізація, активна інтеграція з термінами інформаційних технологій, динамічність оновлення, абревіація та метафоричне переосмислення загальновживаної лексики. Зроблено висновок, що англомовна бізнес-термінологія є динамічною системою, яка швидко адаптується до соціально-економічних змін і слугує універсальним засобом міжнародної професійної комунікації.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ ЕВФЕМІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

2025-11-05T16:48:41+02:00

У статті розглядаються особливості перекладу англомовних евфемізмів українською мовою в межах сучасної перекладознавчої та лінгвістичної парадигми. Евфемізм трактується не лише як лексичне, але й як дискурсивне явище, тісно пов’язане з комунікативною метою, соціальними та культурними чинниками. Використання евфемізмів є важливою частиною мовної культури та комунікативної компетентності, адже дозволяє уникати конфліктів, проявляти повагу до співрозмовника та адаптуватися до соціального контексту. У роботі підкреслюється, що евфемістичні конструкції виконують важливу функцію у збереженні соціальної гармонії, уникненні конфліктів, дотриманні норм ввічливості та політкоректності. На матеріалі текстів комп’ютерних ігор простежено різні способи відтворення евфемізмів: лексичні заміни, модуляцію, генералізацію, метафоричні та метонімічні заміни. З’ясовано, що перекладач нерідко змушений балансувати між дослівною передачею та адаптацією, враховуючи культурні відмінності, рівень табуйованості теми та очікування цільової аудиторії. Окрему увагу приділено стилістичним і культурним нюансам перекладу. Підкреслено, що в англомовній традиції евфемізми для позначення делікатних сфер (смерть, інтимні стосунки, фізіологічні процеси, соціальні проблеми) часто мають інші емоційні відтінки, ніж в українській культурі. Тому прямий відповідник не завжди доречний, а ефективність перекладу досягається завдяки врахуванню контексту – соціального, культурного та лексичного. У статті доведено, що успішний переклад евфемізмів базується на збереженні їхньої прагматичної функції: пом’якшення висловлювання, іронічності або уникнення конфронтації. Найефективнішими виявилися перекладацькі стратегії, які забезпечують прагматичну еквівалентність і дозволяють адаптувати повідомлення до цільової культури без втрати змісту й емоційного тону.

ТВОРЧІ ПРИСВЯТИ ЯК ІНДИКАТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОЛЯ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА 1920–1930 РОКІВ)

2025-11-05T16:48:59+02:00

У статті вказано на функцію присвят як маркера змін літературного поля. Порівнюючи тенденції розвитку українського письменства 1920-х і 1930-х років, можна відзначити прямий вплив суспільно-політичних процесів на дедикаційні формули, мотиви й форми присвячування. Нечисленність меморіальних ювілейних присвят класикам пов’язана з критичним ставленням до літератури минулого як «буржуазного мистецтва», активно тиражованим у масовій свідомості штампом про «другосортність» вітчизняного письменства порівняно з російським. Безперечним лідером цієї групи і в 1920-ті, і в 1930-ті рр. залишається Т. Шевченко. Поширені в літературному полі 1920-х рр. присвяти «першим хоробрим» (В. Чумаку, В. Еллану, Г. Михайличенку, А. Заливчому) у 1930-ті рр. зникають, це зумовлено національною позицією адресатів. Кількість присвят сучасникам, із якими адресантів поєднували товариські стосунки, приналежність до однієї літературної організації, спільні естетичні принципи, посутньо зменшилася. Промовистим фактом літературного поля 1930-х рр. стала ануляція присвят репресованим письменникам і переприсвячування їх іншим, політично «благонадійним» адресатам. У першій половині 1930-х рр. у літературному полі помітно збільшилася кількість присвят російським письменникам (С. Єсеніну, Д. Бєдному, М. Горькому, В. Маяковському, Е. Багрицькому, М. Островському, С. Надсону, Б. Пастернаку та ін.), з’являється нова підгрупа дедикацій – присвяти письменникам СРСР Я. Коласу, Ф. Ходжаєву, К. Хетагурову, Е. Капієву, Джамбулові та ін. Ці дедикації мали унаочнити пропагований тоталітарною владою принцип «дружби народів». Кількість присвят зарубіжним письменникам у загальному масиві дедикацій незначна; це зумовлено упередженим ставленням до літератури «загниваючого Заходу». У цій підгрупі фігурують переважно «пролетарські» письменники А. Барбюс, Й. Бехер, М. Залка. У письменницькому середовищі присвяти були виявом еквівалентного (напр., між «неокласиками») або нееквівалентного дарообміну (коли завдяки дедикації адресанти прагнули здобути підтримку, захист, сприяння в публікації власних творів; у такий спосіб відбувалося примноження власного «символічного капіталу» й зміцнення позицій у літературному полі).

МОВА ЗЛОЧИНУ: СТИЛІСТИЧНИЙ ВИМІР КОНЦЕПТУ ЗЛОЧИН В ХУДОЖНЬОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ НАРАТИВІ

2025-11-05T16:49:07+02:00

Наукову розвідку присвячено дослідженню стилістичних прийомів вербалізації концепту ЗЛОЧИН у художньому кримінальному наративі. У центрі уваги перебуває “мова ЗЛОЧИНУ” як комплекс графічних, фонетичних, лексичних, семасіологічних і синтаксичних засобів, що забезпечують багаторівневе відтворення злочинних дій, кримінальних подій та створюють атмосферу напруги, яка супроводжує читача від зав’язки сюжету до кульмінаційного розкриття ЗЛОЧИНУ. У статті здійснено комплексний стилістичний аналіз, спрямований на виявлення засобів і прийомів, що актуалізують концепт злочину, а також на розкриття їхніх функцій у художньому тексті. У статті проаналізована «мова ЗЛОЧИНУ» як система стилістичних засобів, за допомогою яких створюється атмосфера напруженості, відтворюється психологічний стан персонажів та формується читацьке сприйняття кримінальної інтриги. Аналіз стилістичних засобів доводить, що поєднання графічних, фонетичних, лексичних, семасіологічних і синтаксичних засобів є ключовими інструментами для розкриття внутрішньої сутності ЗЛОЧИНУ й психологічного стану його учасників; забезпечує багатошаровість кримінального наративу. Графічні засоби підсилюють експресивність опису, фонетичні створюють ефект звучання та ритмічності, лексичні та семантичні забезпечують смислову багатозначність, а синтаксичні конструкції формують динаміку та напруженість кримінального наративу. Особливу увагу приділено зіставленню реалізації концепту злочину у класичному детективі та постмодерністському трилері. Порівняння показує, що в межах класичного зразка домінують традиційні стилістичні прийоми, спрямовані на логічне відтворення кримінальної інтриги, тоді як у постмодерністських творах активізуються, іронічна гра з жанровими кодами. Завдяки цьому простежується еволюція “мови ЗЛОЧИНУ”, яка від класичного раціонального викладу рухається до багатоголосого, фрагментованого й іронічно забарвленого дискурсу. Отримані результати підтверджують, що стилістичні засоби та прийоми виконують не лише естетичну, а й когнітивну функцію: вони структурують художню реальність, моделюють читацьке сприйняття злочину та забезпечують глибше занурення у специфіку кримінального наративу. Таким чином, аналіз “мови ЗЛОЧИНУ” відкриває нові можливості для комплексного розуміння поетики й стилістики детективно-кримінальної літератури.

ЗАСОБИ ВІДТВОРЕННЯ ФРАЗЕМ У ДИСКУРСІ АНГЛОМОВНОЇ ВІДЕОГРИ BALDUR’S GATE: ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ РАКУРС

2025-11-05T16:49:55+02:00

Комплексне моделювання перекладацького процесу на основі досвіду існуючих моделей, синтезу окремих елементів для створення синергетичної теорії єдиного багатовимірного перекладацького простору визначається низкою аспектів і рушіїв. Багатовимірність матричної моделі перекладу, його “трансадаптативне кодування” визначається багаторівневими когнітивними та мультимодальними підходами, які є суттєвими для дослідження міжмовних перекладацьких трансформацій та локалізації реалій у відеоіграх з огляду на специфіку аудіовізуального перекладу. Стаття присвячена розгляду у перекладознавчому, функціонально-стилістичному і когнітивно-дискурсивному річищі типів фразеологічних еквівалентів (когнітем, реалем, прагмем), представлених в англомовній грі Baldur’s Gate: Enhanced Edition у її перекладі українською мовою локалізаційною волонтерською спілкою «Шлякбитраф» (Localization” Limited Liability Company, SBT Localization LLC). Матеріалом для дослідження послужили субтитри та аудіовізуальні ролики відеодискурсу, які експліковано у вербально-асоціативні ряди, представлені головним чином у репліках, діалогах і монологах героїв, стереотипах їх поведінки. Об’єктом уваги слугували передусім лексико-граматичні, синтаксичні та фразеологічні трансформації образно-характеризуючих знаків, порівнянь та метафор, факти збігу і розбіжностей відповідних етнокультурних паралелей і способів їх відтворення й локалізації у цільовому тексті. При цьому ми орієнтувалися на авторитетні зарубіжні розробки з теорії еквівалентності й трансадаптивного кодування з огляду на специфіку аудіовізуального перекладу. В полі зору перебуває семантичний і контекстуальний аналіз фразео-тематичної та ідеографічної групи на позначення ментально-психологічних станів героїв, їх розумових здібностей, зв’язаних з ними ризикованих дій, деяких структурно-семантичних моделей фразем у їхніх варіантах тощо. Левову частку з-поміж них становлять експресиви, інвективи, оціночні пейоративи, розмовно-жаргонна лексика та фразеологія, індивідуально-авторські неологізми, оказіоналізми.

НОМІНАЦІЇ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЗВ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНСЬКОМУ МЕДІАДИСКУРСІ

2025-11-05T16:50:03+02:00

У статті досліджується вербалізація концепту ОКУПАЦІЯ в українському медіадискурсі в контексті російсько-української війни, зокрема через аналіз номінацій, що позначають окупаційну владу. Об’єктом дослідження є лексеми та словосполучення, які відображають ставлення до окупаційних структур на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України, включаючи Крим, Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. Мета роботи – виявити принципи формування цих номінацій, їхню семантичну, культурологічну та ідеологічну роль у медіапросторі. Дослідження спирається на критичний дискурс-аналіз (КДА), зокрема тривимірну модель Нормана Фейрклоу (текст → дискурсивна практика → соціальна практика) та дискурс-історичний підхід (Рут Водак і Мартін Райзігль), що дозволяють простежити зв’язок між лексикою, редакційними практиками та ідеологічними наративами. Аналізуються стратегії номінації, предикації (приписування рис) та аргументації (легітимація/делегітимація), які формують сприйняття окупаційних режимів. Емпірична база охоплює медіатексти 2023–2025 років, які демонструють контраст між прокремлівськими евфемізмами («спеціальна військова операція») та українськими фреймами («війна», «вторгнення»), а також західними наративами («герої проти лиходіїв»). У статті виділено ключові номінації, що виконують делегітимаційну функцію, підкреслюючи тимчасовість, нелегітимність і зовнішнє керування окупаційних структур. У рамках критичного дискурс-аналізу ці номінації перерозподіляють легітимність, визнаючи виключно українську владу законною, а окупаційну «владу» позиціонуючи як позаправову; чітко розподіляють відповідальність, переходячи від узагальненої «російської влади на ТОТ» до конкретних «ставлеників»; протидіють пропагандистським евфемізмам, запобігаючи нормалізації термінології окупаційного управління. Особливу увагу приділено пейоративним маркерам, які апелюють до історичної пам’яті та викликають негативні асоціації. Висновки підкреслюють, що український медіадискурс формує цілісну систему номінацій, яка не лише описує, але й активно протидіє нормалізації окупаційних режимів, розкриваючи їхню позаправову природу.

ВИМОГЛИВИЙ ЖАНР ДЕТЕКТИВУ: КУЛЬТУРНІ ПРОЄКЦІЇ І ПЕРЕКЛАД

2025-11-05T16:50:10+02:00

В статті надається спроба довести, що «дитячий детектив» диктує увагу до деталей, які виявляються складовими так званої «доктрини ‘fair play’», реалізуючи цілу низку функцій художнього тексту та закликаючи перекладачів до уваги й уважності під час їх відтворення. Акцент робиться на реаліях і словах із культурною конотацією, а також на тезі про необхідність багатовекторності знань для перекладачів подібного роду текстів. В якості прикладів використовується друга частина серії книжок А. Бредлі про Флавію де Люс в оригіналі та в українських перекладах. Зазначається, що специфіка детективних новел А. Бредлі полягає в поєднанні ознак канонічного детективу з ознаками дитячої детективної прози. Спільними є ядерні домінантні характеристики жанру. Відмінність пов’язана з віком головної героїні, що унеможливлює певні ‘дорослі’ дії, проте залишає незмінним прояв довіри оточуючих до розслідувача та його ‘непомітність’. В історіях про Флавію де Люс реалізуються основні функції художнього тексту, а також функції, притаманні саме дитячому детективу – протекціоністська та дидактична, проте перша є послабленою. Найважливішим принципом, якому підкоряються основні компоненти сюжету, є принцип ‘чесної гри’, який призводить до активізації ще однієї функції аналізованих історій – змагальної. Книжки А. Бредлі сповнені культурно-укоріненими одиницями, більшість з яких забезпечує реалізацію принципу ‘чесної гри’, моделює хронотоп, створює портрети персонажів і, найголовніше, стає тригерами розслідування. Різноманітність сфер культури, з якими пов’язані такі одиниці, пояснюється характерологією оригіналу, де кожен персонаж має власний, відмінний від інших вектор інтересів, які сукупно створюють повну картину того, що розуміється під «культурою». Всі ці знання поєднують героїв оригіналу, їх автора (А. Бредлі) і читача вихідних текстів. Читач перекладу може опинитися поза цим колом, якщо його апперцепційна база не співпадатиме з оригінальною. Тому головне завдання перекладача – залучити цільового реципієнта до цього кола всіма можливими засобами, в тому числі паратекстуальними.

ОСОБЛИВОСТІ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ: АНАЛІЗ ТОЧНОСТІ ТА КОНТЕКСТУАЛІЗАЦІЇ

2025-11-05T16:50:16+02:00

Стаття присвячена дослідженню особливостей машинного перекладу морської термінології як складної багаторівневої системи, що поєднує лексичну, граматичну, семантичну та прагматичну специфіку. У межах роботи здійснено комплексний аналіз структури морської терміносистеми, виявлено типові помилки автоматизованого перекладу, проведено порівняльне дослідження якості перекладу у провідних системах машинного перекладу, а також оцінено роль контексту та термінологічної сталості у забезпеченні точності технічного перекладу. Актуальність теми зумовлена зростаючою потребою у швидкому та якісному перекладі морської документації в умовах глобалізації морського транспорту, міжнародної комунікації та цифровізації професійної діяльності. У ході дослідження сформовано корпус морських термінів, здійснено їх структурно-семантичний аналіз, а також проведено експериментальне тестування перекладу за допомогою систем Google Translate, DeepL, Microsoft Translator, SDL Trados Studio та нейронних моделей нового покоління. Виявлено, що найбільш поширеними помилками є неправильна інтерпретація багатозначних термінів, фрагментація складних словосполучень, некоректне розпізнавання абревіатур, стилістична неузгодженість та порушення термінологічної сталості. Порівняльний аналіз показав, що спеціалізовані системи з доступом до термінологічних баз демонструють вищу точність, тоді як універсальні моделі часто не справляються з контекстуальною адаптацією. Особливу увагу приділено ролі контексту – лексичного, синтаксичного, семантичного, прагматичного та дискурсивного – у процесі автоматизованого перекладу, а також термінологічній сталості, що охоплює внутрішньотекстову, міжтекстову, ієрархічну, функціональну та темпоральну узгодженість термінів. Запропоновано низку стратегій покращення якості машинного перекладу морської технічної лексики, серед яких: створення спеціалізованих корпусів і термінологічних баз, інтеграція онтологій, адаптивне навчання моделей на основі експертного фідбеку, використання гібридних архітектур, мультимодальних підходів та спеціалізованих метрик оцінки якості.

РЕФЛЕКСІЯ ІНШОГО В ПОДОРОЖНЬОМУ НАРИСІ «З КРАЇНИ РИЖУ ТА ОПІЮ» СОФІЇ ЯБЛОНСЬКОЇ

2025-11-05T16:50:22+02:00

У дослідженні зосереджено увагу на специфіці рефлексії Іншого в подорожньому нарисі С. Яблонської «З країни рижу та опію». З’ясовано, що тексти авторки, яка в 30-ті роки ХХ століття відвідала низку екзотичних для європейців країн (Марокко, Китай, Ява, Суматра, Північна Америка) й друкувала свої враження від мандрівок на сторінках видань «Нова хата», «Новий шлях», «Жіноча доля», сьогодні привертають увагу українських літературознавців. Це напрацювання В. Агеєвої, Т. Гавриліва, О. Галети, О. Забужко, М. Калитовської, Ф. Погребенника, Я. Поліщука, О. Чаплінської та ін. Підкреслено, що дослідники акцентують на унікальності текстів С. Яблонської, які вирізняються щирістю, відкритістю до пізнання та самопізнання. У подорожньому нарисі «З країни рижу та опію», поява якого зумовлена власним бажанням мандрівниці відвідати Китай, замовленням французької кінокомпанії «Societe Indochine Films et Cinema», дізнаємося, що авторка налаштована побачити Китай без впливу європейської цивілізації, крім того, вона прагне подорожувати «по-китайськи». Це прагнення, з одного боку, зазнає часткового фіаско, а з іншого – допомагає їй подолати «орієнталістичну пастку», адже на початку подорожі вона фіксує власну залежність від європейського бачення цієї країни, сформованого мистецтвом, сучасними їй кінофільмами. Зауважимо, що авторка не тільки пізнає Іншого (географія, культура, національно-ментальні риси), а й веде з ним діалог, інколи дискутує й у такий спосіб усвідомлює спільне й відмінне, позбувається стереотипів. Констатуємо, що С. Яблонська не стільки «збирає» історичний чи етнографічний матеріал, скільки рефлексує, почасти суб’єктивно й емоційно. Пізнання Іншого має й обернену перспективу, коли мандрівниця помічає, що сама є об’єктом пізнання або й перетворюється на своєрідну «забавку» від нудьги. Аналізований текст дає підстави стверджувати, що в такий спосіб відбувається зміна ролей: Інший перестає бути екзотикою, якою бавляться, а сам перетворюється на спокусника, що бавиться / контролює, тобто вивищується над суб’єктом й отримує його статус.

ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕКСТУАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2025-11-05T16:50:32+02:00

У статті обґрунтовано актуальність використання туристичних термінів у професійній англійській мові. По-перше, англійська мова вважається міжнародною мовою в усіх галузях діяльності, таких як бізнес, наука, освіта, комп’ютерні технології тощо. Туристична галузь не є винятком. Англійська мова виступає спільною мовою спілкування для відвідувачів, працівників готельного бізнесу та постачальників послуг з різних мовних груп. По-друге, чим більше слів і виразів знає людина, тим вільніше вона спілкується з іноземцями. Володіння англійською мовою дозволяє вільно спілкуватися з людьми з усього світу, розширюючи кругозір та пізнаючи різні культури. У статті визначено головні особливості контекстуального використання туристичних термінів у професійній англійській мові. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження, як описовий (для загальної характеристики основних ознак туристичних термінів англійської мови); контекстно-інтерпретаційний (для виявлення основної функції туристичних термінів англійської мови), а також метод створення проблемної ситуації за допомогою туристичних термінів англійської мови. Доведено, що англійська лексика рясніє величезною кількістю туристичних термінів та ідіом, які мають своє індивідуальне значення у відповідному контексті. З одного боку, професійна туристична англійська мова є точною та зрозумілою, але, з іншого боку, все ж необхідно бути дуже уважним та чітко розуміти контекст використання певного слова в тій чи іншій ситуації, пов’язаної з різними процедурами в аеропорту, типами рейсів, різними видами транспорту та проживанням у готелі. Слід додати, що регулярне розширення словникового запасу, його запам’ятовування та, звичайно, систематичне використання в певному контексті не тільки підвищить культурний рівень людини, але й допоможе їй уникнути неприємних інцидентів у відпустці, незалежно від обставин. Саме тому використання ідіом та їх переваги в професійній туристичній англійській мові будуть предметом наших майбутніх досліджень.