Розвиток транспорту

КОНЦЕПЦІЯ ГІБРИДНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ ПРОЄКТАМИ В ГАЛУЗІ СУДНОБУДУВАННЯ

O. O. Demidiuk, A. V. Bondar — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Розглядається існуюча методологія управління проєктами в галузі суднобудування. Показано, що традиційна спіраль дизайну суден Дж. Х. Еванса потребує цифрової адаптації. Проаналізовані сучасні технології, що застосовуються в управлінні проєктами в програмній та цивільній інженерії, включаючи Model-Based Systems Engineering (MBSE), Digital Twin та принципи Agile System Engineering (Agile SE). Мета. Метою дослідження є формування гібридної концепції у вигляді інтеграції традиційної спіралі дизайну суден з сучасними методологіями управління складними інженерними системами, а саме MBSE, Digital Twin та принципами Agile SE. Результати. Проведено аналіз літературних джерел з теми дослідження та порівняння проектних підходів за основними критеріями. Аналіз показує збільшення кількості робіт із підтримки цифровізації в інженерних галузях, зокрема в суднобудуванні. Проаналізовані переваги та недоліки кожної із складових гібридної концепції. Показано, що гібридний підхід, що поєднує структуру системної інженерії та адаптивність Agile, може значно підвищити ефективність процесів проектування, скоротити час і забезпечити гнучкість щодо вимог, які швидко змінюються. Від гібридного підходу слід очікувати зниження ризику інтеграції модулів, покращення управління вартісними показниками на етапах розробки та впровадження, дотримання термінів розробки та підвищення адаптивності платформи. Зазначено, що перехід до гібридної концепції (особливо до Agile SE) у суднобудуванні вимагає змін в управлінні, організаційного впровадження MBSE та Digital Twin, а також дотримання архітектурної дисципліни модульності. Наведено приклади успішного застосування гібридних підходів у суднобудуванні, зокрема проекти Navantia F-110, Rolls-Royce Marine та Hyundai Heavy Industries. Висновки. Запропоновано рекомендації щодо формування цифрової «спіралі проєктування» на основі Agile SE, концепції цифрового двійника та її впровадження в процес управління суднобудівними підприємствами та проєктами в галузі суднобудування.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ)

M. O. Khobta, V.M. Sukmaniuk, M.K. Matveeva — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Транспортна система є ключовим чинником економічної інтеграції України до Європейського Союзу та забезпечення стійкості національної економіки в умовах воєнних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю порівняльної оцінки транспортного бізнес-середовища України та країн ЄС з метою виявлення структурних відмінностей, проблем функціонування та перспектив розвитку. Мета. Метою статті є здійснення порівняльного статистичного аналізу транспортного бізнес-середовища України та країн Європейського Союзу з метою виявлення ключових відмінностей, проблем і перспектив розвитку в умовах європейської інтеграції та воєнних дій. Результати. Дослідження базується на офіційних даних Євростату, Укрстату, Світового банку та аналітичних звітах Європейської Комісії. Проаналізовано структуру вантажообігу за видами транспорту, стан транспортної інфраструктури, рівень контейнеризації та цифровізації логістичних процесів, а також особливості регуляторного середовища України та ЄС. Встановлено, що транспортна система України характеризується високою залежністю від залізничних перевезень і насипних вантажів, тоді як у країнах ЄС домінує диверсифікована модель із переважанням автомобільного транспорту та широким застосуванням мультимодальних перевезень. Виявлено вплив воєнних дій на трансформацію логістичних маршрутів, скорочення ролі морського транспорту та зростання значення автомобільних перевезень і «Смуг солідарності» у забезпеченні зовнішньої торгівлі України з ЄС. Визначено суттєвий розрив між Україною та країнами ЄС за показниками якості інфраструктури, ефективності логістики та рівня цифровізації, попри позитивні зрушення у впровадженні електронних сервісів. Висновки. Обґрунтовано стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України, зокрема модернізацію транспортної інфраструктури, розвиток інтермодальних перевезень, поглиблення цифровізації логістичних процесів і гармонізацію регуляторного середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Отримані результати можуть бути використані у формуванні державної транспортної політики, плануванні післявоєнного відновлення інфраструктури та обґрунтуванні інвестиційних рішень у сфері транспорту й логістики.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ ЄДИНОГО РІВНЯННЯ СТАНУ СУМІШІ ХОЛОДОАГЕНТІВ 3,3,3-ТРИФТОРПРОПЕН (R1243ZF) + ІЗОБУТАН (R600A) ЗА НАЯВНИМИ ЕКСПРЕРИМЕНТАЛЬНИМИ ДАНИМИ

V.P. Malchevsky, N.I. Aleksandrovska, O.V. Yeryganov — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Стаття присвячена вирішенню проблеми оптимального вибору холодоагенту, який має відповідати діючим експлуатаційним та екологічним вимогам. Основними критеріями в цьму виборі є: з одного боку – відсутність руйнівного впливу на озоновий шар Замлі, з іншого – низький потенціал глобального потепління, який обумовлений в першу чергу високою ефективністю холодильного обладнання. Метою роботи є дослідження можливості складання єдиного ріняння стану суміші холодоагентів R1243zf та R600a за наявними експреиментальними даними про термодинамічні властивості. Результати. Виконано аналіз наявних даних про термодинамічні властивості суміші R1243zf/R600a. На базі експериментальних даних про температуру, тиск та питомий об’єм суміші у області пари складено вихідне рівняння стану у формі, яка представляє собою розкладання безрозмірної вільної енергії Гельмгольця суміші на ідеально-газову та реально-газову складову. При цьому реально-газова складова комбінується з енергій Гельмгольця компонентів та функції взаємодії, складеної на базі експериментальних даних про термодинамічні властивості суміші. Оскільки дані про густину суміші у стані насичення відсутні, відповідні значення отримані розрахунковими методами. А саме, значення густини насиченої пари отримані шляхом розрахунку за складеним вихідним рівнянням для області пари, а відповідні значення густини насиченої рідини отримані шляхом комбінації безрозмірних значень приведеного питомого об’єму компонентів суміші. Експериментальні значення густини пари і розраховані значення густини, отримані для експериментальних значень тиску насиченої пари мають прийнятну точність опису вихідним рівнянням. Дані про густину насиченої рідини, які також отримані для відповідних експериментальних значень тиску також досить точно описують самі себе, але додавання їх до рівняння стану пари призводить до різкого збільшення відхилень вихідного масиву даних. Це може бути пояснено обмеженістю даних про густину пари лише низькими та помірними значеннями тиску. Отже, поява нових експериментальних даних для досліджуваної суміші надасть можливість для складання рівняння стану для розрахунку властивостей у стані насичення як у області пари, так і у області рідини. Висновки. Суміш холодоагентів R1243zf/ R600a є перспективною робочою речовиною для використання у холодильній техніці та системах опалення, вентиляції та кондиціювання повітря. Дослідження теплофізичних властивостей цієї суміші знаходяться на початковому етапі, що обумовило обмеженість експериментальних даних по ній. Тим не менш, спроба складання єдиного рівняння стану цієї речовини у рамках даної роботи має певні успіхи. Отримане рівняння досліджуваної суміші, яке описує властивості прегрітої та насиченої пари. Через вузький діапазон вихідних експериментальних даних про температуру, тиск та густину не вдалося описати єдиним рівнянням повний набір опорних даних про густину насиченої пари та рідини. Однак, поява нових, більш розширених за діапазонами дослідних даних скоріше за все дозволить отримати єдине рівняння стану для досліджуваної суміші, яке також ураховуватиме умову фазової рівноваги тиску та густини у стані насичення для однакових значень складу пари та рідини, яке необхідне для можливості коректного разрахунку колоричних властивостей.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ СУДНА ЯК ФАКТОР ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ: ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕТАПІВ ТА ЗАХОДИ МІНІМІЗАЦІЇ

L.V. Pizintsali, O.I. Rossomakha, S.M. Dimova, O.A. Rossomakha — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Морське судноплавство є однією з ключових галузей світової економіки, забезпечуючи значну частину вантажних і пасажирських перевезень. Водночас функціонування морського транспорту супроводжується значним техногенним впливом на навколишнє середовище, що проявляється у різноманітних видах забруднення: атмосферних викидах, витоках нафтопродуктів, скиданні стічних вод, утворенні твердих та небезпечних відходів, шумовому та біологічному забрудненні, включно з перенесенням інвазійних видів. Зростання обсягів морських перевезень у поєднанні з глобалізацією економіки та інтенсивною експлуатацією суден спричиняє накопичувальний ефект забруднень, особливо у прибережних та портових зонах. У сучасних наукових дослідженнях акцент робиться на необхідності комплексного підходу до оцінки екологічного впливу, що враховує усі етапи життєвого циклу судна – від концепції та проектування до експлуатації, списання та утилізації, зокрема у рамках концепції «зеленого судноплавства» та міжнародних екологічних норм. Метою даної роботи є удосконалення підходу до аналізу життєвого циклу судна як системного джерела техногенного впливу на навколишнє середовище шляхом систематизації екологічних факторів на різних етапах його існування та розробки методики оцінки експлуатаційних викидів суднових енергетичних установок із врахуванням різних режимів руху та умов маршруту. Досягнення цієї мети передбачає визначення етапів життєвого циклу з найбільшим внеском у сумарне забруднення, кількісне оцінювання джерел техногенного впливу. Результати. У роботі здійснено комплексний аналіз основних етапів життєвого циклу судна: концепції та планування, проектування, будівництва, експлуатації, оцінки та списання, а також утилізації. Для кожного етапу визначено специфічні джерела техногенного навантаження та їх вплив на водне та атмосферне середовище, включно з утворенням відходів та шумовим забрудненням. Найбільший вплив встановлено на етапі експлуатації, який може тривати кілька десятиліть і характеризується значними обсягами викидів нафтопродуктів, стічних та баластних вод, атмосферних забруднень, твердих відходів та хімічних сполук, що створюють довгострокові екологічні ризики. Запропоновано структурну модель життєвого циклу судна у вигляді блок-схеми, яка відображає послідовність етапів та їх взаємозв’язок, дозволяючи врахувати накопичувальний характер екологічного впливу. Для оцінки експлуатаційних викидів запропоновано підхід із поділом маршруту на сегменти з різними режимами роботи енергетичної установки та використанням емісійних коефіцієнтів для різних видів палива. Це дозволяє визначити внесок кожного режиму роботи та сегмента маршруту у сумарні викиди судна, що створює основу для оптимізації маршрутів, вибору видів палива та розробки заходів з підвищення енергоефективності та зменшення негативного впливу на довкілля. Висновки. Проведене дослідження засвідчує, що життєвий цикл судна є комплексним джерелом техногенного впливу, причому найбільш критичним за екологічним навантаженням є етап експлуатації, що формує основну частку викидів і відходів. Запропонована структурна модель життєвого циклу та методика кількісної оцінки експлуатаційних викидів дозволяють інтегрувати дані про всі етапи функціонування судна, визначати пріоритетні напрямки зменшення екологічного впливу та порівнювати альтернативні технічні та експлуатаційні рішення. Отримані результати можуть використовуватися для розробки екологічно ефективних стратегій управління морським транспортом, оптимізації експлуатаційних режимів, планування маршрутів і підвищення ефективності «зеленого судноплавства», що має важливе значення для захисту морських екосистем, поліпшення якості повітря та збереження біорізноманіття прибережних зон.

МІКРОСТРУКТУРНА ЕВОЛЮЦІЯ ТА ГРАДІЄНТНА НАНОСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПОВЕРХНІ ДЕТАЛЕЙ ПІД ВПЛИВОМ ДРОБЕСТРУЙНОЇ ОБРОБКИ

O.V. Fomin, O.V. Burlutskyi, М.V. Khara, A.S. Krasulin — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Підвищення експлуатаційних характеристик та ресурсу деталей машинобудування є ключовим завданням. Ефективним методом поверхневого зміцнення є дробоструминна обробка, що ґрунтується на явищі холодної пластичної деформації приповерхневого шару від удару потоком дробини. Це призводить до формування градієнтного наноструктурованого шару. Для керованого отримання заданих характеристик шару необхідна кількісна модель, яка пов’язує технологічні параметри з властивостями матеріалу. Розробка такої моделі є актуальним науково-прикладним завданням. Мета дослідження є встановлення умов утворення наноструктурованого шару, що формується за рахунок холодної пластичної деформації поверхні під час дробоструминної обробки деталей машинобудування. Дослідження спрямоване на встановлення залежностей між технологічними параметрами (тиск, розмір дробини, кут падіння), механічними властивостями матеріалу (межа плинності) та результуючою товщиною зони наноструктурування на основі розв’язку контактної задачі теорії пружності. Результати. На основі розв’язку задачі Буссінеска отримано аналітичні вирази для напружено-деформованого стану в приповерхневому шарі. Для опису переходу в стан пластичної деформації застосовано критерій пластичності Мізеса. Шляхом комбінації розв’язку контактної задачі з умовою пластичності виведено базову формулу для товщини шару пластичних деформацій. Врахування механізму передачі імпульсу дозволило пов’язати силу удару з технологічними параметрами: тиском (p₀), радіусом дробини (R) та кутом падіння (α). Отримано кінцеву розрахункову залежність: δ = R √((2/3) (p₀ sin α / σт)), де σт – межа плинності. На підставі моделі проведено чисельний аналіз для типових умов. Розраховано залежність товщини шару δ для матеріалів із межею плинності 200–1600 МПа при тиску 0.1–0.5 МПа, радіусі дробини 0.1 мм та куті падіння 30°. Результати представлено у таблиці та на графіку. Аналіз показав, що товщина шару знаходиться в межах ~4.6–28.9 мкм. Встановлено, що товщина шару обернено пропорційна √σт та прямо пропорційна √p₀. Для більш міцних матеріалів потрібні інтенсивніші режими обробки. Результати узгоджуються з експериментальними даними щодо глибини зміцнення. Висновки. Запропоновано теоретичну модель для прогнозування товщини градієнтного наноструктурованого шару після дробоструминної обробки на основі механіки суцільного середовища. Отримана аналітична залежність надає практичний інструмент для вибору режимів обробки з метою досягнення заданої глибини наноструктурування з урахуванням властивостей матеріалу. Модель демонструє, що процес є керованим, а його параметри можуть бути оптимізовані для максимізації ефекту зміцнення. Це відкриває можливості для створення поверхневих шарів із підвищеною втомною міцністю, твердістю та зносостійкістю, що є ключовим для підвищення довговічності критичних деталей у машинобудуванні, авіації та транспорті. Підхід може бути основою для розробки цифрових інструментів оптимізації технології.

АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ТА ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СУДЕН З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ IMO

А.О. Dorosheva — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Сучасна система морських вантажних перевезень функціонує в умовах зростаючої конкуренції, цифрової трансформації та посилення міжнародних регуляторних вимог у сфері безпеки й охорони довкілля. Комерційна експлуатація суден більше не може розглядатися виключно як економічна діяльність, орієнтована на максимізацію прибутку, оскільки вона суттєво залежить від технологічних параметрів перевезень, енергетичної ефективності та виконання нормативних вимог Міжнародної морської організації (IMO). У зв’язку з цим актуалізується потреба у створенні інтегрованих моделей комерційної експлуатації суден, здатних поєднати економічні, технологічні та регуляторні фактори в єдину систему управління. Метою статті є розроблення концептуального підходу до моделювання процесів комерційної експлуатації морських суден з урахуванням технологічних особливостей вантажних перевезень і регуляторних вимог IMO, а також оцінювання їх впливу на економічну ефективність судноплавної діяльності. У роботі проаналізовано структуру процесів комерційної експлуатації суден та обґрунтовано доцільність застосування системного й економіко-математичного підходів до їх моделювання. Запропоновано концептуальну модель, яка інтегрує показники доходів і витрат, технологічні параметри рейсу, енергетичні характеристики та нормативні обмеження IMO. Досліджено можливості використання імітаційного моделювання, цифрових двійників, систем моніторингу енергоспоживання та інтелектуальних алгоритмів для підвищення точності прогнозування експлуатаційних і економічних результатів. Показано, що впровадження вимог IMO (SOLAS, MARPOL, EEDI, EEXI, SEEMP) безпосередньо впливає на експлуатаційну швидкість, витрати палива, тривалість рейсів і загальну ефективність комерційної діяльності судноплавних компаній. Запропонований підхід до моделювання процесів комерційної експлуатації суден забезпечує комплексне врахування економічних, технологічних і регуляторних чинників, що підвищує обґрунтованість управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані у практиці судноплавних компаній для оптимізації експлуатаційної діяльності, а також у навчальному процесі й подальших наукових дослідженнях у сфері морського транспорту.

АНАЛІЗ ТОЧНОСТІ МЕТОДІВ РОЗРАХУНКУ СИЛ ІНЕРЦІЇ КРИВОШИПНО-ШАТУННОГО МЕХАНІЗМУ МАЛООБЕРТОВИХ ДИЗЕЛІВ

V.P. Savchuk, Ie.V. Bilousov, Yu. M. Kucherenko, D.V. Kurnosenko — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Впровадження концепцій Індустрії 4.0 та технологій цифрових двійників (Digital Twins) у суднову енергетику вимагає переходу від класичних спрощених моделей динаміки до прецизійних алгоритмів, здатних працювати в режимі реального часу. Забезпечення безвідмовності сучасних малообертових дизелів (МОД) залежить від точного визначення інерційних навантажень, які визначають ресурс підшипників та вібраційну активність двигуна. Мета: розробка та обґрунтування прецизійного алгоритму розрахунку динамічних навантажень у КШМ малообертових двигунів шляхом порівняльного аналізу багатомасових моделей та уточнення кінематичних залежностей для їх подальшої інтеграції в цифрові двійники суднових енергетичних установок. Результати. У роботі виконано порівняльний аналіз точності розрахунку сил інерції та реакцій у підшипниках КШМ із використанням класичної двомасової моделі, вдосконаленої двомасової моделі з коригувальним моментом та тримасової моделі. Для підвищення точності аналітичних розрахунків запропоновано застосування уточненої формули визначення прискорення поршня, яка враховує вищі гармоніки та забезпечує приріст точності у пікових точках на 3…5 % при значеннях λ ≈ 0,5. Дослідження проведено на прикладі двигуна MAN B&W 6S46ME-B8.5 із верифікацією масо-інерційних характеристик у середовищі SolidWorks. Встановлено, що класична двомасова модель має систематичну похибку визначення моменту інерції шатуна до 30 %, що викривлює значення бічних сил. Вдосконалена двомасова модель, хоч і забезпечує точність середніх значень, генерує нефізичні сплески навантажень через різкі зміни кутового прискорення, що є критичним для систем діагностики. Тримасова модель продемонструвала найкращі результати: похибка відносно еталонних значень не перевищує 1…2 %, а графіки сил залишаються фізично коректними. Висновки. Доведено, що тримасова модель є оптимальною для використання в ядрі цифрових двійників МОД, оскільки поєднує точність методів скінченних елементів (FEM) із високою обчислювальною швидкістю зосереджених параметричних моделей.

ДІАГНОСТУВАННЯ ДЕФЕКТІВ РОТОРІВ СУДНОВИХ ВІДЦЕНТРОВИХ НАСОСІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З РОЗБАЛАНСУВАННЯМ, ПІД ЧАС ЇХНЬОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

V.I. Svyrydov, N.B. Andrieieva, O.I. Solomyentsev — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. Ротор – це один з основних елементів суднових механізмів, таких як електричні машини різних типів, турбіни, компресори, насоси, якірно-швартові пристрої тощо. Від вчасного виявлення дефектів та несправностей роторів залежить ефективна та безвідмовна експлуатація суднової енергетичної установки та судна в цілому. Розбалансування, розцентрування, порушення щільності посадки окремих вузлів ротора, що відбуваються під дією тривалого впливу змінних сил, призводять до збільшення вібрації та ймовірності відмови усього устаткування. Тому питанням діагностування технічного стану роторів приділяється велика увага. Таким чином, актуальність даного дослідження зумовлена активним впровадженням концепцій надійності та безпеки судноплавства, а також появою сучасних методів діагностування основних вузлів суднового насосного устаткування. Мета. Дана стаття, яка має оглядовий характер, розширює уявлення про насосне устаткування як об’єкт діагностування за параметрами вібрації. Основною її метою є системний аналіз існуючих методів діагностики суднових насосів і, зокрема, роторів, а також визначення переваг та обмежень цих методів в умовах морської експлуатації. Результати. Основним дефектом ротора є його неврівноваженість. Під неврівноваженістю ротора, який розглядається як абсолютно тверде тіло, розуміється відхилення, а саме розбіжність його головної центральної осі інерції і осі обертання. Залежно від розподілу мас будь-якого ротора при його обертанні розрізняють виникнення неврівноваженості трьох видів: статичної, моментної, динамічної. Найбільш небезпечною є динамічна неврівноваженість ротора, яка характеризується наявністю одночасно статичної та моментної його неврівноваженостей. При обертанні неврівноваженого ротора відцентрові сили, що виникають, створюють змінні тиски на його опори (через підшипники). Саме тому завдання балансування ротора полягає в досягненні такого розподілу коригувальних мас на роторі, при якому вібрації опор не перевищуватимуть норм, що допускаються, у всьому діапазоні частот обертання ротора (від нуля до робочої частоти обертання). Висновки. Першим етапом оцінювання технічного стану підшипників та інших вузлів і деталей суднового насосного устаткування за параметрами їх вібрації має бути визначення ступеня неврівноваженості ротора. На підставі виконаного аналізу представлені прикладні рекомендації щодо підвищення ефективності технічного моніторингу суднового насосного обладнання.

БЕЗПІЛОТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ ГУМАНІТАРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

I.M. Herasymenko, S.V. Pron, O.V. Pron — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. У сучасних умовах воєнних конфліктів, зокрема на території України, природних катастроф і техногенних аварій ефективність гуманітарних перевезень значною мірою залежить від стійкості логістичної інфраструктури та швидкості реагування. Руйнування транспортних шляхів, обмежений доступ до постраждалих територій і високі ризики для персоналу зумовлюють необхідність пошуку альтернативних логістичних рішень. Одним із перспективних напрямів є використання безпілотних літальних апаратів у системі гуманітарної логістики. Метою дослідження є обґрунтування доцільності застосування багаторівневої логістичної системи на основі безпілотних технологій для оптимізації гуманітарних перевезень, а також оцінка її пропускної здатності, економічної ефективності та екологічної безпеки. Результати. Запропоновано багаторівневу логістичну систему для перевезення гуманітарних вантажів, що поєднує магістральні безпілотні літальні апарати для міжхабових перевезень, VTOL-БПЛА для регіональної доставки та важкі мультикоптери для забезпечення «останньої милі». Проведено розрахунок добової пропускної здатності та витрат для кожного рівня логістичної системи. Встановлено, що запропонована багаторівнева система дозволяє забезпечити доставку до 2950 кг гуманітарних вантажів на добу при відносно помірних експлуатаційних витратах, забезпечуючи високу гнучкість і адаптивність логістичних процесів, що, в свою чергу, зможе врятувати не одне українське життя. Також визначено, що впровадження БПЛА технологій дозволяє знизити викиди вуглекислого газу до 60 % порівняно з традиційним транспортом, а використання повністю електричних БПЛА на локальному рівні забезпечує нульовий рівень шкідливих викидів, що суттєво підвищує екологічну безпеку операцій у постраждалих регіонах. Висновки. Доведено, що використання багаторівневої логістичної системи БПЛА підвищує оперативність і безпеку гуманітарних перевезень, зменшує залежність від стану наземної інфраструктури та дозволяє мінімізувати ризики для персоналу. Запропонований підхід може бути ефективно застосований у кризових та післякризових умовах, зокрема під час гуманітарних операцій в зонах з обмеженим транспортним сполученням, таких як постраждалі райони України та відповідає принципам «зеленої логістики» і має місце для екологічно стійкого відновлення транспортного сполучення.

ВПЛИВ ВИКОРИСТАННЯ ГІБРИДНИХ ТА ВОДНЕВИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН НА ПРОЦЕДУРИ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ

O.Ye. Luppo, H.F. Arhunov, M.M. Bohunenko — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. У сучасних наукових дослідженнях дедалі більше уваги приділяється декарбонізації транспортних систем як необхідній умові сталого розвитку. Авіаційний транспорт, попри відносно невелику частку у глобальних викидах парникових газів, характеризується високими темпами зростання та складністю зниження екологічного впливу. У цьому контексті гібридні та водневі повітряні судна розглядаються як перспективний напрям розвитку авіації. Водночас їх вплив на організацію транспортних процесів і процедури управління повітряним рухом досі залишається недостатньо систематизованим. Мета. Метою статті є аналіз впливу використання гібридних та водневих повітряних суден на процедури управління повітряним рухом з урахуванням змін клімату, експлуатаційних особливостей і перспектив розвитку аеропортової інфраструктури. Результати. У роботі встановлено, що впровадження гібридних і водневих повітряних суден може призводити до змін інтенсивності руху та фактичної пропускної спроможності аеропортів унаслідок специфіки наземного обслуговування й заправки. Показано, що відмінності у льотно-технічних характеристиках і режимах роботи силових установок впливають на існуючі підходи до ешелонування, класифікацію повітряних суден за турбулентністю сліду та формування стандартних маршрутів вильоту і заходження на посадку. Виявлено необхідність адаптації аварійних процедур і алгоритмів реагування диспетчерських служб з урахуванням властивостей водню як енергоносія. Висновки та перспективи подальших досліджень. Показано, що інтеграція гібридних і водневих повітряних суден у транспортну систему потребує комплексного перегляду процедур управління повітряним рухом з урахуванням кліматичних, інфраструктурних та експлуатаційних чинників. Обґрунтовано доцільність подальших досліджень, спрямованих на кількісне моделювання впливу нових типів повітряних суден на ефективність функціонування системи управління повітряним рухом у змішаному повітряному русі.

ВПЛИВ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ СТАЛІ МАГІСТРАЛЬНИХ ТА ПРОМИСЛОВИХ ТРУБОПРОВОДІВ НА ЯКІСТЬ ЗВАРЮВАННЯ

R.T. Martynyuk, O.T. Chernova — Thu, 30 Apr 2026 00:00:00 +0300

Вступ. В даний час велика увага приділяється якості спорудження та ремонту трубопроводів. Питання якості зварювання вважається одним з найважливіших в даному напрямку. Першочерговими завданнями при зварюванні є: грамотний вибір технологічного оснащення; вибір методу зварювання та методика підготовки під зварювання. Основним завданням всіх видів зварювання є якісне виконання зварювання неповоротних стиків труб. Головна проблема зварювання неповоротних стиків труб полягає в тому, що при зварюванні постійно змінюється просторове положення зварювальної ванни. На зварювальну ванну в кожному положення діють різні сили. Це ускладнює завдання формування кореневого та наступних шарів шва у зв’язку з виникненням пропалів, напливів та інших дефектів. Для прискорення процесу зварювання неповоротних стиків труб та отримання якісно виконаного зварного з’єднання широке застосування отримали механізовані методи зварювання. Мета. Дана стаття розширює аналіз впливу ключових елементів хімічного складу сталей на якість їх зварних з’єднань. Результати. У праці проаналізовано дослідження науковців, які стверджують, що хімічний склад сталі магістральних та промислових трубопроводів суттєво впливає на якість зварювання. Це визначається вмістом основних легуючих елементів та шкідливих домішок, які впливають на формування структури металу шва та зони термічного впливу, а також на схильність до утворення дефектів. Висновки. 1. Хімічний склад сталі є визначальним фактором її зварюваності та, відповідно, якості зварних швів. Різноманітні хімічні елементи по-різному впливають на процес зварювання, схильність до утворення дефектів і кінцеві механічні властивості зварного з’єднання. 2. Встановлено, що вплив хімічного складу сталі магістральних та промислових трубопроводів на якість зварювання є критично важливим. Хімічний склад сталі, з якої виготовлені труби, безпосередньо впливає на її зварюваність, визначаючи ризик виникнення дефектів та механічні властивості зварного шва.